У радянські часи на першому поверсі будинку був універмаг, а згодом — магазин спорттоварів "Динамо". Фото: обласний архі Як розповіли в архіві, фото зацифровують із місцевої районної преси тих часів, інформують "Вікна".
Як пригадує у Facebook-групі "PRO Калуш" Михайло Курник, у крамниці на нинішній вулиці Ковжуна працювали син і мама Гречки.
За словами Василя Щербини, це був улюблений магазин — хотілось купити все. А найбільше запам'яталась покупка гантель — дві штуки по 8 кг. Чоловік пригадує: метрів через 300 я вже не знав, що з ними робити.
Оксана Лашта пригадує, що у магазині "Динамо" працювала її мама. Тут можна було придбати велосипеди, ковзани для фігурного катання, мотоцикли.
Наталія Потапова має кумедні спогади з дитинства, коли хотіла зі своєї квартири просвердлити дірку в підлозі та в крамниці бавитися ляльками:
"Наша квартира знаходилася якраз над відділом іграшок. Мрія мого дитинства була дуже-дуже смішна, вночі прикрутити в підлозі дірку під диваном (а я спала на дивані) та спускатися щоночі й бавитися ляльками. А ще на торці, який на фото ближче, була жіноча перукарня і працював там знаменитий жіночий перукар пан Петрів. Жінки до нього записувались завчасно, бо так, як він, ніхто не вмів зробити перманент (хімія)".
Віра Кохан додає, що у вітрині магазину стояв радіоприймач, до якого дуже часто приходив чоловік, здається, з Тужилова і годинами скаржився німецькою, яке важке життя в совку.
"Це було приблизно 1965 рік. Я вище по Ватутіна ходила в будинок піонерів в гуртки. Не можу пригадати, яким чином цей чоловік попав в Німеччину, а пізніше щось з головою сталось, мабуть, вплинуло "щасливе" радянське життя".
А Ярослав Косар пригадує: одна його "коляда" залишилася в тому магазині. Олександр Коваль зауважив, що ходи в "Динамо", як в музей.
За словами Ігоря Худоб'яка, 1961 року, який вказано на світлині, там був універмаг, де продавали телевізори, одяг, спортивний інвентар. Пізніше, в 1969 році, була побудована будівля універмагу, де зараз "Сільпо" і "Комфі", а магазин отримав назву "Динамо".
