Професія кіноактора для чоловіка — це найганебніше, що можна собі уявити, епатував Юрій Іздрик За словами режисерки фільму «Я і Фелікс» Ірини Цілик, ризиковано було знімати в одному фільмі професійних та непрофесійних акторів, адже це як тонкий лід. Багато людей є дебютантами, наприклад, Андрій Балюк, що зіграв Тимофія у підлітковому віці (попередньо грав у виставі з Ірмою Вітовською «Оскар і рожева пані»), але досвіду в кіно не мав. Щодо письменника Юрія Іздрика, то також були переживання щодо його участі, інформують "Вікна".
«Не знала, зокрема, що від Іздрика чекати, адже він людина складна і яскрава водночас. У нього проявляється, то любов до людей та дисципліни, то навпаки. Але саме Юрій виявився одним із дисциплінованих акторів. Він викладався на повну і навіть заради окремих кадрів йшов на жертви. Наприклад в сцені, яку знімали в останній день та ніч він постраждав. Каскадери не розрахували сили й так його штовхнули, що він упав та розбив руку, але нікому не признавався. Коли імітував на маті, побиття хулігана, то кісточки пальців зчесав до м’яса. І кілька місяців після зйомок уже не міг грати на музичних інструментах. І нас совість мучила, що ми поламали Іздрика. Але він ніколи не скиглив».
Ірина розповідає, що фільм мав, як написано у романі, зніматися в Черкасах, але на це не було бюджету, тому основна частина відбувалася у Києві, окремі – в Житомирі. У столиці було важко знайти місця в яких зупинився час.
«В основі фільму автобіографічний роман мого чоловіка Артема Чеха про його дитинство, життя тощо. Фелікс єдиний персонаж, фото котрого не збереглося, але свекруха сказала, що Іздрик — це викапаний Фелікс. Вони зовнішньо подібні. Фінал фільму також правдивий. Окремі епізоди вигадані. Щось запозичене в романі, а щось придумувались у період зйомки. Це різні частини одного твору, тому треба, і читати, і дивитися. Для мене особисто Фелікс асоціюється з батьком, це мій спогад дитинства».
Сам виконавець ролі Фелікса — Юрій Іздрик, каже, що професія кіноактора для чоловіка — це найганебніше, що можна собі уявити.
«Ти годинами сидиш в гримерці та чекаєш поки тебе виключать на зйомку чергового епізоду. Сказати слова написані чужим дядьком, так, як каже чужа тьотя, виявилося непросто. Інколи це треба зробити двадцять разів підряд. Тут ти як особистість не проявляєшся. Театральний актор — займається взаємодією з публікою, енергетичним сексом з залою — і це цікавіше. Але мені працювалось на знімальному майданчику страшенно в кайф. Феноменальна команда, атмосфера хімічна, а дивлячись на цю сім’ю (Ірини та Артема. — Авт.) — це сенсорна справа, що проявилася у фільмі. Мені цікаво було б ще попрацювати з Іриною. Я радий був бути дотичним до цього процесу».
За словами режисерки, ця стрічка знімалась досить швидко. На це пішло два місяці підготовки й впродовж року сценарій був написаний і реалізований. У 2022 році прем’єра відбулася на Варшавському кінофестивалі, потім помандрувала трохи світом. А тепер — і Україною.
