Тепер мої діти з пелюшок вчаться нашого ремесла, каже Інна Федосієнко на руках з місячною донечкою «Сільський пайовик у Студінці має середню частку земельного паю розміром у гектар, а у Середньому Бабині — гектар 26. Всього у старостинському окрузі налічується 400 пайовиків, — розповідає староста Марія Стасюк. — ТОВ «Рідна Земля Агро» займається вирощуванням корів і продає молочну продукцію в Калуші».
Також, за словами Марії Романівни, у Студінці є фермерське господарство «АГРОЯГОДА», яке вирощує малину на площі понад три гектари, а також приймає ягоди на зберігання від інших фермерів.
Федосієнки з фермерського господарства «Овочі Слобожанщини» уже другий рік проживають та працюють на теренах громади. Ігор — вчить місцевих, як перевірити достиглість та сорт кавуна, а у селі завжди особисто допомагає з косінням або розчищенням території.
«З його дружиною Інною ми шукаємо працівників на їхні плантації. Вона пише оголошення, а я — розповсюджую. Багато місцевих і я також у них купили насіння та пробувала у домашніх умовах виростити кавуни. Мої ще не достигли повністю, але із двох кущиків п’ять великих виросло. Торік були червоні та дуже смачні».
Федосієнки живуть у приміщенні колишньої колгоспної контори, яку орендують. Також до них приїхали їхні працівники з Харківщини: четверо оселились у Студінці, шестеро — у Вістовій.
У Середньому Бабині на 405 гектарах землі (в тому числі 217 водного плеса. — Авт.) розміщене рибне господарство. Ці підприємці по-своєму активні у громадському житті. Допомагають, каже староста, ставки та рови чистити, підтримують футбольну команду.
«Ми постійно беремо участь у конкурсах грантів від «Ґудвеллі Україна», а цьогоріч наш проєкт «Реконструкція символічної могили Січових стрільців у Студінці — данина пам’яті кожному загиблому» погодилось реалізувати ТОВ «Рідна Земля Агро» (сума проєкту — 60 тисяч гривень. — Авт.). Вся земля у селах проінвентаризована. Багато землі, яка у користуванні особистих селянських господарств, не обробляють. Три роки тому таких 27 гектарів в урочищі «Додатки» люди передали в оренду ТОВ «АГРО-ГАЛИЧ-ІФ». Зараз на них дозріває соя. Правда, з людьми треба багато говорити, переконувати, тим, хто обробляв посередині землі, відвести їх на краю. Ще кілька таких масивів маємо в окрузі».
Біля тимчасового житла Федосієнків розміщена одна із точок продажу їхньої продукції (цьогоріч мають бути ще дві біля полів і одна — в долинському напрямку. — Авт.). Тут переважають кавуни, також є помідори та кукурудза. Поруч стоїть вага, на котрій уже введено вартість за кілограм, біля неї — банка з грошима, а на наметі написано про самообслуговування — карткою чи готівкою. Коли зупиняється машина, то при можливості хтось виходить із дому та зважує, але в основному сподіваються на людську чесність. Власники кажуть, що зараз якраз починається ажіотаж на їхню продукцію.
З подружжям Інни та Ігоря, а також їхніми двома донечками — старшій майже два роки, молодшій сьогодні (першого серпня. — Авт.) виповнюється місяць, «Вікна» їдуть на їхні поля, що розташовані між Калушем та Студінкою, а навпроти — траса на Івано-Франківськ. З одного боку картопля, з іншого — жовті та зелені кавуни. Цього року, каже фермерка, вирощують чотири види баштанних. Минулого — вирощували цю культуру на двох гектарах, тепер — на десяти. Щодо жовтого виду, то почали його тестувати, адже він дорожчий, і не факт, що всі готові експериментувати — як супермаркети, так і покупці.
«Я вже друге покоління у вирощенні овочів — продовжую батьківську справу», — каже 31-річна засновниця фермерського господарства «Овочі Слобожанщини» Інна Федосієнко. — «Ми родом із Харківщини, через війну перебралися на Івано-Франківщину. Можна сказати, що я підтримую батькове хобі — кавуни, бо наша спеціалізація — це овочі. В нашому регіоні вони добре ростуть і ми вирощували п'ятнадцять різновидів із насіння. Тут вересень не такий теплий, а інколи дощовий, тому мусимо розраховувати на найпізніший урожай у кінці серпня. Також у нас 12 гектарів картоплі, 4 гектари — капусти, трохи солодкої кукурудзи та ще потроху баклажанів, помідорів, перцю — випробовуємо, як приживуться».
Загалом Федосієнки обробляють цього року 35 гектарів студінської землі.
За словами Інни, на Калущині клімат холодніший, ніж у Харківській (фермери — з міста Куп’янськ. — Авт.), Херсонській чи Одеській областях. А баштанні дуже люблять тепло.
«Тут важка земля для праці, бідна, бо не чорнозем. Вона глевкіша, ґрунт кислий, багато каміння та слимаків, яких у нас зовсім немає. Тому нам складніше з нею впоратись. Але місцеві люди — працьовиті, навчені заробітками польової роботи. Правда, якби було більше в обробітку землі, то б тоді могли їх взяти на постійній основі. А літом багато якраз виїжджають на сезони, тому інколи не вистачає рук, особливо в час швидкого збору чи обробки. Плюсом є гарне розташування наших полів біля траси, бо вдома ми жили за 120 кілометрів від Харкова, були глибоко «заховані» в полях, а тут все поруч: заправки, лікарня, супермаркети тощо».
Чоловік додає, що висаджували кавуни у травні, але кожен різновид потребує свого часу для куштування — від 65 до 100 днів.
Насінин жовтого кавуна використали дві тисячі. Він майже на половину дорожчий від звичайного, хоча обидва смачні, пояснюють фермери. Більше орієнтуються на супермаркети, які беруть об’ємами.
«Десь з двадцятьма контрагентами працюємо. Але це не означає, що кожного дня веземо їм продукцію. Наприклад, не всі беруть жовтий кавун, бо не знають, чи люди їстимуть, інші — навпаки хочуть ексклюзив. Інколи баштанний гарний зовнішньо і всередині червоний, а по факту — ніякий. Ми працюємо на всю Україну. Веземо на розподільчі центри Києва, Львова, Луцька. А супермаркети собі далі забирають. Наприклад, якщо кавуни для АТБ, то попросять на розподільчий центр у Львів доставити, а на Калуш вони уже повезуть самі, хоч мені дуже близько до Калуша. Але бувають випадки, що той завіз може і в нашу область не потрапити. Ми веземо фурою двадцять тонн, і куди воно поїде — я не знаю».
Співрозмовниця розповідає, що на збір багато людей не треба, особливо якщо тільки для своїх точок. Але коли на відправлення фури, то десять людей знадобиться, щоб це зробити швидко. Кавун на відміну від капусти не потребує багато людської праці, хіба тільки при висадці та прополюванні.
«Коли висаджували цієї весни баштанні, то було десять працівників, а минулого — до двадцяти. Сапали до семи людей. Попит залежить від періоду та замовлень. Під кінець місяця їх менше, адже покупці потратили уже аванс, а ще не отримали зарплату. Тоді падає продаж як у вроздріб, так і гуртом. А є період, що всі зараз хочуть. В нас товар є, а рук і часу бракує».
Фермерка розповіла «Вікнам», як правильно обирати кавун.
«Якщо він на полі, то вусик біля хвостика має бути сухий, а сам хвостик — зелений. І люди це часто плутають. Якщо сухий сам хвостик, то це означає, що він давно не отримував «їжу», або довго лежить на полицях супермаркетів чи магазинів. Навіть якщо був зірваний зеленим, то уже засох та може бути перестиглим або скислим. Те, що легко повинен дряпатися — це міф. Якщо звук у кавуна тупий — це означає, що він може бути порожнистий, але необов’язково зелений і несмачний. Якщо дзвінкий, то переважно — добрий».
Інна Федосієнко за освітою юристка, але фермерство приносить їй багато задоволення, особливо коли бачить результат, в тому числі й фінансовий. Адже те, що продадуть літом та восени — годуватиме їх до наступної весни.
«Весна — це одні витрати: на добрива, насіння, крапальну стрічку, пальне тощо. А уже в кінці літа ти, нарешті, починаєш бачити результат своєї праці не тільки у вигляді товару, але й грошей. Коли я була вагітна на останньому місяці, то з шостого поверху лікарні бачила своїх працівників, які збирали капусту. І я могла телефоном їм підказувати. Тепер мої діти з пелюшок вчаться нашого ремесла», — сміється.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
