Ярослава Магучіх приїхала на Олімпіаду у Париж світовою лідеркою, фавориткою, тож хвилювання було мінімальне Після завершення змагального дня в інтерв'ю пресслужбі НОК України Ярослава Магучіх зазначила, що виборювати нагороди зараз надзвичайно важливо: у цей складний для країни час кожен має нагадувати світові про Україну, про нашу боротьбу за незалежність.
На запитання про подальшу мотивацію після світового рекорду та золотої медалі легкоатлетка відповіла, що немає меж для вдосконалення, і додала:
«Далі потрібно працювати й встановлювати нові рекорди. Багато хто казав, що неможливо побити світовий рекорд 2,09 метра, але я це зробила! Рекорди встановлюють для того, щоб їх бити. Тому буду намагатися стрибати все вище і вище».
Спортсменка зазначає, що приїхала на цю Олімпіаду світовою лідеркою, фавориткою, тож хвилювання було мінімальне.
«Я просто хотілося насолоджуватися змаганнями, — каже Ярослава. — Моя тренерка завжди вчила мене стрибати все з першої спроби, і сьогодні ця тактика принесла результат, адже це відіграло дуже важливу роль на шляху до золота».
«Я вже стала олімпійською чемпіонкою і хотілося стрибнути ще вище», — прокоментувала українка перенесення останньої спроби на 2.04 метра.
Поцікавилися у Ярослави і її традицією — відпочивати у спальнику перед наступним стрибком. Про що думає спортсменка у ці моменти?
«Я завжди відпочиваю і відключаюся між спробами, — відповідає українка. — Можу подивитися на небо, можу подивитися паралельні змагання, якраз біля нас відбувалося метання молота. В цей час я намагаюся взагалі не думати та просто налаштувати себе на стрибки, щоб зробити все правильно».
А для 29-річної спортсменки Ірини Геращенко це третя Олімпіада у карʼєрі. Після 10 місця у Ріо і четвертого у Токіо, Ірина нарешті змогла здобути таку довгоочікувану олімпійську нагороду для себе та усієї України.
Представники пресслужби НОК України разом з іншими журналістами почули перші емоції спортсменки після завоювання бронзової нагороди:
«Я ще не усвідомила, що стала олімпійською призеркою. Можливо збагну, коли потримаю свою медаль в руках. Я 22 роки йшла до своєї медалі! Сьогодні зірки зійшлись на мою користь — фортуна була на моєму боці».
Спортсменка зізналася, що в неї з чоловіком є гасло: завжди роби краще, ніж було.
«Тому я акумулювала весь свій попередній досвід і зробила все якнайкраще. І щойно отримала повідомлення від чоловіка: «Ну от, вже краще», — з посмішкою на обличчі розповідає спортсменка. — Я була впевнена у собі, у мене було внутрішнє відчуття спокою. Розуміла, що це спорт, тут різне буває. Вже після першої спроби на 1,98 я зрозуміла, що зараз ми боремось за медаль. Після моєї третьої невдалої спроби був ще стрибок австралійки, і я дуже хвилювалася, вже подумала, що знову буду четвертою. Але все склалося якнайкраще», — проаналізувала свій виступ Ірина.
Підготовка до сезону у спортсменки була складною, адже вона зазнала травми:
«У мене був стресовий перелом. На практиці тренера така травма була вперше. Ми не знали, як поставити мене на ноги. Тому я дуже вдячна усім, хто допомагав мені відновитися та опинитися тут: тренерському штабу, лікарям. Також особлива подяка і повага всім нашим військовим за те, що маємо шанс виступати та виборювати медалі під час війни. Я дуже щаслива, що сьогодні підняла прапор для нашої армії».
