Дике озеро відноситься до високогірних, висячих озер. Фото: НПП "Синевир" Водне дзеркало має площу 0.9 га, а максимальна глибина Озерця — 9,5 метра. Дике озеро відноситься до високогірних, висячих озер, розповіли в Національному природному парку "Синевир".
Цей об’єкт з 1983 року має природоохоронний статус і його оголошено гідрологічним заказником місцевого значення, яке нині входить до складу НПП "Синевир".
Унікальність озеру надає те, що воно слугує еталонним взірцем перетворення озера у верхове болото, яке живиться в основному опадами, а також водами талих снігів. Заболочування відбувається від центру до периферії й навпаки.
Озеро є надзвичайно рідкісним для Карпат, оскільки в цілому відбувається двостороннє заростання, а саме з центральної частини, яка досягла оліготрофної стадії розвитку та боковими плавами по периферії водойми, які знаходяться у мезотрофній стадії. Водне дзеркало вкрите угрупуваннями з рдесників, які мають проєктивне покриття. Інколи, в окремі роки, покриває до 60% водного дзеркала.
"Це Рдесник плаваючий (Potamogeton natans), Рдесник вузлувіатий (P. nodosus). На бокових плавах панують такі мезотрофні види, як Варнсторфія плавуча (Warnstorfia fluvitans), Осока носата (Carex rostrata), Бобівник трилистий (Menyanthes trifoliata), Хвощ річковий (Equisetum fluviatile), Чорниця (Vaccinium myrtillus), Ожина сиза (Rubus caesius), Калюжниця приємна (Caltha laeta), Пухівка піхвова (Eriophorum vaginatum), Баранець звичайний (Huperzia selago) ЧКУ, Плаун річний ( Lycopodium annotinum) ЧКУ, М’ята перечна (Mentha pіperita), Сфагнум береговий (Sphagnum riparium), Сфагнум оманливий (S. fallax), Сфагнум центральний (S. сentrale), Сфагнум загострений (S. сuspidatum), Сфагнум відстовбурчений (S. squarosum), які утворюють певні угруповання", — йдеться в повідомленні.
Також для озера характерно є те, що на його околицях зростає рідкісний ендемік — Перстач болотний (Potentilla palustris), що поширений в гідрофітних локалітетах Українських Карпат.
