Володимир Легінь зараз служить в артилерійському підрозділі у Запорізькій області Про це «Вікнам» повідомив сам військовий.
37-річний Володимир Легінь народився у голинській багатодітній родині, останні роки проживав у Ціневій, що на Рожнятівщині, адже звідти його дружина Діана. Разом виховують чотирирічного синочка Тимофія. Чоловік розповідає, що в армії не був, адже його комісували через псоріаз. Зараз хвороба також проявляється, але списання зі служби через це категорично не розглядає.
«Продовжую і надалі робити те, що у мене найкраще виходить. До війни їздив на будівництво у Польщу, Чехію, Францію. Якраз мав повертатися перед повномасштабним вторгненням знову на роботу. Але я зрозумів, що потрібно йти захищати своє і своїх. Добровільно п’ятого березня 2022 року прийшов у Рожнятівський військкомат. Того дня мене відправили на Закарпаття».
Пізніше були Запорізький, Херсонський та Донецький напрямки, зокрема, Бахмут. Зараз служить в артилерійському підрозділі у Запорізькій області.
Володимир Легінь пояснює: пішов на війну, щоб якось допомогти максимально не допустити ворога до свого будинку, області, регіону. Дружина, звичайно, була не в захваті. Спочатку сказав їй, що йде спитати, чи його візьмуть, враховуючи проблеми зі здоров’ям. Повернувся із повісткою, а о другій дня уже відправився на Закарпаття.
«Були сльози, та я старався пояснити свою позицію. Зі словами: «Чекайте гіршого, але надійтесь на краще» покинув своїх рідних на цілий рік. Син ображається через мою відсутність, але дуже мене любить, як і я його».
За більш ніж два роки на війні Володимир Легінь вперше попросив про допомогу. Каже, хлопці й так більшу частину своїх потреб закривають самостійно із власних зарплат. Зараз поширив збір свого кума, який є заступником по технічній частині. Сто тисяч потрібно на ремонт, зокрема, ходових частин, двигунів та кузовних робіт.
«Я б сам дав ті гроші на ремонт автомобілів, але особисто не маю зарплати 100 тисяч в місяць. Також якийсь період перебував на навчаннях, тому не отримував грошей та й двічі у відпустці доплат також не було. Я казав, кажу і буду казати, що не хочу ні звання, ні посади, ані слави — хочу тільки додому, до сім’ї. А поки ще треба відвоювати своє. Я тут доти, доки не закінчиться війна, або поки не перестану дихати, третього — не дано. На початку думав, щоб хоча трошки протягнути, бо лягали тут не тільки воїни, а й кіборги-професіонали. Зараз дякую Богу, що оберігає мене і дає сили боротись далі».
Щодо машин, то, за словами Володимира, — це розхідний матеріал на фронті: постійно по польових дорогах вони ламаються, потрапляють під обстріли тощо. А хлопцям — рятують життя, особливо коли потрібно забрати поранених і загиблих.
«Зараз маємо чотири машини, які поламані, дві з них не на ходу. Автомобілі потребують заміни чогось після кожного виїзду на вогневу. Також вивіз боєкомплекту, харчів, особового складу, перевезення службових документів, вимагає огляду, часткового або повного ремонту», — констатує військовий.
Охочі долучитися до допомоги військовим можуть за наступними реквізитами:
- Монобанка https://send.monobank.ua/jar/7YYvGsBJ93
- Номер картки 5375 4112 2078 1491
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
