Вершину підкорила у дружина пораненого бійця "Рембо" Яна Дюг. Фото: Іван Мазурик Не зважаючи на дощ, голиняни потратили шість годин, щоб вилізти та спуститися з Синяка. Про це «Вікнам» повідомив старший брат місцевої церкви Іван Мазурик.
«Здебільшого лізли на гору діти та молодь, але була і жінка 58 років, яка погодилась заради свого одинадцятирічного онука. Також кілька голинських дівчат покликали своїх подруг із сусідніх сіл, наприклад, з Пійла, Тужилова. Наймолодшим двом хлопцям: Олегу та Роману по п’ять років».
Мама Романа каже, що не дійшли буквально десять хвилин, бо почала хвилюватися.
Яна Поташник пристала на пропозицію голинської подруги Катерини. На шляху ділиться враженнями.
«Я в шоку. Мій стрес також в шоку. Думаю, ще якихось дві години — й ми це зробимо».
Віта Курташ була однією з організаторів походу. Підіймалась на Синяк разом із чоловіком та восьмирічним сином Захаром.
«Відчуття гострі. Було важко, але з Божою допомогою ми це зробили».
Серед підкорювачів гір — дяк Володимир Ляхович та паламар Василь Яцук. Останній попри проблеми із ногами — не здався.
«Молодь гнала до переду, а пенсія, я в їхніх рядах - ззаду. Нога поза ногу, коли дощ падав, натягли дощовики й пішли», — зі сміхом розповідає свій досвід.
П'ятдесятилітній Василь Качур, хоча у минулому спортсмен, але на гору вибрався вперше.
«Відчуття неймовірні. Я казав, що більше не піду, але забираю слова назад і хочу ще ходити. Важко, звісно, але приємна втома. Всі разом: дійшли, долізли, кожен вибирав для себе спосіб (сміється. — Авт.). Дякую, тим, хто це придумав та організував. Чекаю наступної ідеї».
Церковне керівництво висловлює свою вдячність гіду, корінному голинянину Олегу Максимовичу. Саме він вкотре слухає своїх односельців та показує красу українських Карпат.
Ще до війни разом з ним вдалося побачити природу із Говерли та Хом‘яка. Наступного року, якщо військові дозволять, має у запасі для земляків ще щось цікаве, але що саме, поки що триває в таємниці.
Сьогодні в компанії решти — і військовий Ярослав Комар.
«Я дуже щасливий, що випала така можливість на момент моєї відпустки піднятися з односельцями. Дякую Богу, що з моїм пораненням дозволив це зробити. Раджу всім ходити в гори, бо краще це все бачити наяву ніж слухати опис від інших».
Обидва голинські священники, як завжди, — разом зі своїми християнами.
«Вирішили об’єднати в час війни свою парафію, щоб вони не падали духом, а разом відпочивали, дивитися на красу нашої країни й дякувати нашим воїнам за таку можливість. На горі ми помолились на вервиці за наше військо та заспівали гімн — це було стимулом на початку вершини. У Біблії є такий момент: піднятися на гору — це зблизитися з Богом, що ми сьогодні й зробили».
Після підкорення Синяка всі автобусами поїхали до "Карітас-Спейс". Там разом варили уху, смажили на вогні: картоплю, сосиски, шашлик та гриби, які назбирали дорогою на вершину.
Заночовувши, наступного ранку взяли участь у літургії та під враженнями повернулися додому.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Іван МАЗУРИК, фото
