Фотографія, зроблена Василем Супруном на підприємстві ТЕСП, 1931 рік Три роки тому івано-франківське онлайн-видання "Репортер" публікувало матеріал про родинний альбом жителя Івано-Франківська Василя Супруна і читачам матеріал пропонувався як "Станиславів 1940-1960-х років на фотографіях Василя Супруна". Серед іншого в матеріалі згадувалося, що Василь Супрун, до переїзду в Станіслав, народився і жив до 1944 року в Калуші.
За архівною інформацією, 14.06.1925 року влаштувався на роботу на підприємство ТЕСП. Спочатку учнем, а потім електрослюсарем і електромеханіком на електростанції ТЕСП. З 01.07 1941 року по 01.10.42 року працював в канцелярії механічного відділу і з 01.10.1942 року працював іспектором по електрообладнанню підприємства. Приблизно на початку 30-х років Василь Супрун придбав фотокамеру і фотографування стало його захопленням. Частину його фотографій з альбому періоду життя в Станіславі видання "Репортер" виклало в мережі.
Калушанин Анатолій Дутчак оприлюднив першу, ранню частину, ті фотографії, які Супрун робив в Калуші і які збереглися в родинному альбомі.
"Їх небагато і в першу чергу це фотографії, зроблені під час роботи на підприємстві ТЕСП і ними я доповнив власну історію підприємства. Також є кілька фотографій з мандрівок — Карпати, Галич, Манявський скит. Хоча фотографії з мандрівок не датовані, але можемо признати що для Калуша Василь Супрун був непересічною особистістю. Професійних фотографів тоді уже було досить, а любителів, які в той час придбали фотокамеру і носили її з собою на роботу, в гори — були одиниці. Ну і фотографії зроблені на підприємстві ТЕСП унікальні — обладнання, працівники…", — зазначає Анатолій Дутчак.
Альбом зберігається у Ростислава Супруна, внука фотографа.
Анатолій Дутчак показав особові картки Василя Супруна, які збереглись в архіві ТЕСП. Карток дві, на польській і на німецькій мовах.
Фотографії електростанції
Напис над дверима або електроцех або електромайстерня. Очевидно, на всій території підприємства були такі написи на підрозділах:
Фотографія ТЕЦ 1958 року з музею історії і трудової слави ТОВ "Карпатнафтохім":
Історію електростанції читайте у публікації "Вікон" під назвою "Електростанція ТЕСП була найпотужнішою у краї".
Дві фотографії в інших підрозділах підприємства: перша — парова підйомна машина стволу "Сильвін"(дата 10.09.1928 рік), друга — колектив механічного цеху. На фотографії тільки дата, але така сама зберігається в Краєзнавчому музеї Калущини і той, хто подарував її музею, підписав — механічний цех:
Фотографії з гір. На першій легко визначається локація:
Потім, очевидно, Сивульський хребет:
Галицький замок:
Манявський скит:
Є цікава, непідписана фотографія — наслідки пожежі в господарці. Очевидно фото зроблено в Калуші:
Є неякісне і непідписане фото, зроблене очевидно біля школи:
В шкільні роки Василь Супрун був пластуном. Тарас Зень, який збирає історію "Пласту", дав Анатолієві Дутчаку зібрану ним коротку біографію Василя Супруна:
СУПРУН Василь, син Костянтина та Петронелі Матійців (30.03.1912, м. Калуш — 1.10.1978, м. Івано-Франківськ)
Пластун розвідчик 35 куреня ім. С. Тисовського в Калуші. Учасник обласної пластової зустрічі на оселі «Сокіл» в серпні 1926 р. Учасник табору на пластовій оселі «Сокіл» влітку 1929 р. Освіта — 7 класів. Працював слюсарем та електромеханіком. У 1930х роках влаштувався на калійний завод. Працював на заводській електростанції. Десь перед приходом совітів одружився. Його обраниця народилася у 1920 і називалася Яна. Її тато, Йоган Регнер, був з галицьких німців. Родина вважалася заможною, мали багато землі та млин на Мостиській у Калуші. Крім того, був ще тещин особняк у Станиславові, на Гірці – туди родина й переїхала. В 1940 у Супрунів народилася донька Любомира, а через чотири роки – син Ігор. З Калуша перебрався в 1944 р. За родинними переказами, Василь Супрун пішов до УПА, був там радистом. Йому пощастило лишитись живим, більше того – НКВС навіть не дізналось, що він був у партизанці. В 1950х працював у вагоноремонтному підрозділі, що розташовувався на станції Хриплин. Станом на 1957 р. проживав у м. Станиславів, вул. Голуба б.11 / кв. 3. Працював механіком в типографії газети «Прикарпатська правда». Похований на міському кладовищі в с. Чукалівка.
Джерела: ЦДІАЛ — список, ЦДІАЛ, спр. 254, арк. 72; ЦДІАЛ, спр. 64, арк. 15
