ВІКНА 22 роки поруч!

"Ми спали у коридорі, я і двоє маленьких дітей": як власниця шкіл англійської мови з Харкова переїхала до Калуша

Початок повномасштабного вторгнення розділив життя всіх українців на до та після. Але не для всіх зміни були настільки кардинальні, ніж для тих, хто покинув домівку — пішов на війни чи біг від війни, яка сама прийшла до них в дім. Для них повернутися додому — це не просто взяти квиток і приїхати, у багатьох дома вже немає.
Переглядів: 6570
Ілюстроване фото. До війни Дар'я Скачко мала декілька філій шкіл англійської мови у рідному місті

"Ми спали у коридорі, я і двоє маленьких дітей, два та чотири роки, над нами літали літаки й ми думали, що ми можемо не прокинутись", — згадує початок повномасштабного вторгнення Дар'я Скачко.

Вона — підприємиця з Харкова, яка переїхала в Калуш та отримала статус ВПО.

До війни вона мала декілька філій шкіл англійської мови у рідному місті. Вдало поєднувала новаторське, авторське викладання з родинними справами. У сім’ї на той момент було двоє маленьких дітей. Щаслива історія успіху step by step закінчилася миттєво, з бомбардуваннями Харкова з 22 лютого 2022 року. Одне з приміщень школи було знищено російською ракетою, шанс загинути від бомб був великий, тож Дар’я вирішила їхати з міста геть, кинувши все своє життя, майно, статки, повідомляє "Телеграф".

Жінка переїхала до Калуша, але про продовження кар'єри викладачки спочатку не мріяла, почувалася розгубленою. Повертати до життя її стали студенти, які почали писати: а як же заняття? Продовжимо онлайн? Тоді Дар`я вирішила не залишати Україну і спробувати побудувати свій бізнес на новому місці. Довелося ризикнути й навіть продати автівку. Цього вистачило, щоб відкрити офлайн школу у Калуші, але виявилося недостатньо для масштабування бізнесу, зокрема для уроків онлайн. За новими ідеями, навичками та грантовою підтримкою Дар’я звернулася до "Проєкту Підтримки молодих ветеранів та внутрішньо переміщених осіб в Україні", де пройшла навчання під час Хакатону у Львові та отримала менторську підтримку у бізнесі.

"Після Хакатону я зрозуміла, що перше, що мені потрібно, я буду шукати додатково викладачів, і викладачів я можу знайти й серед ветеранів, тому що ми працюємо й онлайн і офлайн. І ВПО, які не хочуть йти на роботу, тому що планують їхати кудись, або ветерані, які побоюються, що не будуть прийняті суспільством, але в нашому комітеті ми можемо ділитися знаннями. Тем більше висококваліфікованих викладачів не вистачає. Й тому я створила курс для викладачів, де й професійна й психологічна підтримка, й майбутнє працевлаштування", — говорить Дар’я.

Серед ВПО та військовослужбовців, ветеранів наразі чимала витребуваність в англійської. Є навіть ті, хо вивчає іноземні мови на фронті, розповідає Дар’я. Люди почали розуміти, що хочуть витрачати гроші на мандри та враження, а не накопичування, а тому бізнес просто вимагає розширення.