Для Дмитра Карачуна ця вистава також є викликом, адже відкладав її 35 років На одній із репетицій у вівторок, 20 серпня, побували й «Вікна».
Декорації, світло та діти на сцені вкотре відточують вивчене за два місяці. Юні актори поділились своїми враженнями щодо ролей, які виконуватимуть під час прем'єри. П'ятнадцятирічна Юлія Кузьмик гратиме свою першу виставу. Їй випала роль троянди.
«Насправді, потрібно відтворювати характер троянди, її дитячі травми та поведінку — це моя головна місія. Роль є плідною працею, яку потрібно добре зіграти. Вона мені імпонує і безперечно подобається. Сценічне червоне плаття ще в процесі пошиття».
Дівчина розповідає, що батьки, родичі помічали її акторські здібності, але насправді — це було її дитячою мрією, яку зараз реалізовує. Макару Вербовецькому — одинадцять, і сьогодні у нього головна роль — маленького принца. Попередньо грав крихітку Тіма, Скруджа, але теперішній персонаж — це стовідсотково його копія.
«Я допитливий. «А як так? А що це таке»? — такий самий і принц. У його ролі небагато слів, щось забираємо, щось додаємо, досить легко, багато пантоміми. Дуже подобається те, що роблю, та й театр — для мене, як дім. З чотирьох років я ходив на акторську майстерність, любив дивитись фільми. Ще немає року, як займаюся у «Силентіумі».
Ще одним актором є друг принца Лисеня. Його грає дванадцятирічний Даниїл Луцан. Хлопець каже: його роль так, як і вистава прем'єрна.
«Дуже подобається, бо я, і бавлюсь, і допомагаю принцу розвиватись та пізнавати цей світ. Втікаючи від мисливців, ми перетинаємось, я починаю контактувати та навчати його різних ігор. Текст легкий, образ подобається — все прекрасно».
Хлопець пояснює, що театр для нього — мрія. Він дев'ять років до цього готувався. Займається також акторською майстерністю, журналістикою, спортом, зокрема, бойовими мистецтвами та футболом.
Вистава «Намалюй мені баранця» за мотивами відомої повісті Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц» буде камерною — це означає, що на сцені ще сидітиме до п'ятдесяти глядачів, котрі будуть за два метри від акторів. Впродовж години залучено семеро дітей. Виступатиме від імені автора і сам режисер Дмитро Карачун, який своїм дітищем дасть змогу присутнім зануритись повністю в атмосферу вистави — мімічної драми.
«Все йде на основі пантоміми, але відрізняється, тим, що допускається велика кількість тексту. Якщо пантоміма працює без реквізиту, то тут він присутній. Вхід для глядачів на прем'єру буде вільний, але донати на ЗСУ вітатимуться».
А з початку навчального року її, разом з іншим репертуаром ставитимуть для учнів калуських навчальних закладів. Дмитро Карачун пригадує, що 35 років тому це була його найперша режисерська самостійна робота. 19-річний студент тодішнього училища культури захищав курсову роботу, але якщо інші робили це уривком твору, то Дмитро вирішив повноцінною виставою.
«Був скандал, і навіть збирали педагогічну раду. З одного боку хвалили, що студент спробував щось нове втілити. Навіть тодішня преса про нас писала. Але один викладач сказав: «Все так, а не так». Я тоді мав гурток при підлітковому клубі хімічного підприємства і завдяки профкому нам пошили костюми. Ролі виконували учні моєї рідної другої школи. В той час мені хотілося самостійності, без допомоги педагогів зробити щось».
Зараз абсолютно все інше, каже Дмитро Карачун: відбулася кристалізація тих образів, ідей Екзюпері. Крім «Маленького принца», присутні почують фрази з роману «Цитадель» — це посвята другові Леон Верту (але він суть не зрозумів, поки йому не показали це через принца. — Авт.). Всі решту твори автора — похідні від «…принца».
«Тут продемонстровано цінності любові, дружби, відповідальності, відданості, порядності, що стало зрозуміло не тільки дорослому, але й дітям. Це була свого роду сатира на той устрій (твір був опублікований у 1943 році. — Авт.). Майже нічого не змінилось з того часу: ті самі проблеми, виклики, цінності грошові. Якщо порівнювати акторські склади, то вони також абсолютно різні, як і технічні моменти. Зараз використовуємо у роботі цифрову техніку, що спрощує підготовку. Тоді ми фонограму писали на бобінні магнітофони, тижнями сиділи та монтували, а тут за пів дня — і готово. Правда, ті діти більше читали, а цим треба пояснювати, чому кожна дія така. Образ троянди Екзюпері присвятив дружині Консуело. А чому три вулкани на тій планеті? Тому що мав Екзюпері потрапив в авіатрощу в Аргентині й бачив їх за вікном, коли лежав у госпіталі. У виставу вкладені деякі документальні фрази тих літ. «Маленький принц» — це автор сам в дитинстві, його внутрішнє «я». Каже: «Намалюй мені баранця», — «Я не вмію», — «А ти працюй і малюй». В результаті малює ящик, а в дитини фантазія, що в ньому баранець. Такий твір є викликом для дорослих, щоб згадали, як були дітьми».
Для Дмитра Карачуна ця вистава також є викликом, адже відкладав її 35 років. Коли навчався в Рівному та працював у театрі, були спроби її поставити — навіть пробував писав варіанти сценарію. Щодо постановки у Калуші, спочатку вибір режисера впав на постановку Оскара Уайльда «День народження Інфанти», але дітям щось вона не «зайшла». А от коли почули про принца, то за два вечора написав сценарій.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
