Спочатку розраховували максимом на двісті глядачів, але в результаті було понад триста. Фото: Іван Мазурик Про це «Вікнам» повідомив старший брат парафії Пресвятої Богородиці Іван Мазурик.
Християнський фільм «Дівчина, яка вірить в чудеса» цього разу підготували для перегляду священники Микола Хомин та Анатолій Козак.
«Це свого роду акція, яка гуртує наших парафіян, зокрема молодь, що в час війни не має, де подітися. Вона поєднана з нашою боротьбою, тому ми організували під час перегляду збір на автомобіль голинського військового. Нам зараз особливо потрібні чудеса, Божа допомога через диво, щоб перемогти ворога. Фільм дає надію, розраду, сили, добрий настрій — надалі жити та робити добро. Щоб парафіяни почували себе позитивно та щоб оживити віру, ми робимо такі заходи», — пояснює отець Анатолій Козак.
Попередньо на подвір’ї храму була можливість переглянути кілька інших християнських фільмів про збереження сімейних відносин, віру матері та священника, котрий змінював своєю добротою місцеве населення.
Старша сестриця церкви Світлана Івахнюк розповіла про підготовку до домашньої атмосфери.
«Ми пропонували присутнім: чай, каву, печиво, пончики, які спекла пані Стефа, а дружини воїнів долучились зі своєю випічкою».
Іван Мазурик додає, що спочатку розраховували максимом на двісті глядачів, але в результаті було понад триста. Проте це стало плюсом: особливо приємно було бачити дітей та молодь. Крім того, це вплинуло на збір для ЗСУ.
Ірина Солдат — вперше на перегляді фільму в місцевій церкві. Каже очікування неймовірні.
«Живемо в час війни, практично одним днем, тому хочемо відчути Божу ласку, добро, світло, підказку для нас. Кожен з нас при перегляді фільму буде брати для себе якийсь Божий захист. З вірою, Божою допомогою ми всі волонтерили, молилися і вірили, що Україна переможе».
Олег Булавинець відвідав фільм зі своєю молодшою донечкою Емілією. Каже, що враження двозначні.
«Багато фантастики у фільмі, наприклад, коли дівчинка воскресила пташку чи собаку. Але суть його полягала в тому, щоб показати силу молитви та віри. Останні слова, сказані у ньому: «Не я зціляла, а рука Господня, що діяла через ту чи іншу людину». Фільм — це одне, а сенс — зовсім інший. Думаю, більшість його зрозуміла. Моя дев’ятирічна донечка також була вражена. Повертаючись додому, ми ще обговорювали побачене та ділились враженнями. Щодо самої ідеї кінотеатру просто неба, то я вражений церковною організацією. Такі події зближують та згуртовують людей, дітей. Багато хто вкінці плакав».
Допомогти фінансово придбати автівку для підрозділу Володимира Крука з Голиня можна за посиланням https://send.monobank.ua/jar/4krpBdL5to
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
