Одну пару постолів майстер виготовляє до трьох днів. Фото: Суспільне Івано-Франківськ Тарас Дзвінчук каже: зараз постоли взувають з гуцульським одностроєм на весілля чи до церкви, або у святкові дні. Колись це було буденне взуття, яке носили постійно. Зокрема взимку під постоли одягали вовняну панчоху, яку називали капець, пише "Суспільне".
"Колись, як була біда, тато мій робив постоли, бо не було у що взутися. Люди поросят різали й робили шкіру. Самі квасили шкіру. А я зараз роблю постоли не тому, що біда, а заради свят, весіль, для гуцульського одягу. Бо як одягти кептар і вишиванку, то взути якісь туфлі на підборах — не підходить ніяк", — каже Тарас Дзвінчук.
Перші власні постоли Тарас Дзвінчук зробив у 20 років, після смерті батька. Продав їх жінці на ім'я Калина, із сусіднього села Прокурава за 23 карбованці.
"Кожен ремінець змащую овечим жиром і починаю ними шити. Я вчора цілий день кроїв. Дірочки всі на викрійці зробив. Пряжки теж роблю сам. І це виходить взуття без нитки, без цвяха, без нічого. І тут уже нічого не відклеїться. Головне — мати гострий ніж, бо тупим можна зіпсувати постіл", — пояснює Тарас Дзвінчук.
Одну пару постолів Тарас Дзвінчук виготовляє за три дні. Спершу майстер робить заготовки зі шкіри та пряжки, а наступного дня — й самі постоли.
"Коли постіл готовий, то натягаємо на копито, щоб тримали форму. Тоді кладу сохнути біля печі на один-два дні, залежно від погоди. Краса постола залежить від копита. Як форма файна, то й постіл вийде файний. Тоді писаками виробляю візерунки. Для створення жіночих постолів ще треба день, аби понашивати прикраси — бісер та лелітки", — розповідає Тарас Дзвінчук.
Для виготовлення постолів майстер використовує готову заводську шкіру. Для однієї пари автентичного взуття йде три шматки шкіри розміром приблизно 25 на 30 сантиметрів. Два — на постоли, один — на паски, а також на смужки для зшивання. З його слів, з одного квадратного метра шкіри виходять чотири пари невеликих жіночих постолів.
Тарас Дзвінчук каже: він — один з небагатьох майстрів на заході України, який виготовляє гуцульське народне взуття. Його шкіряні вироби замовляють не лише місцеві, а й люди зі США, Канади та Австралії.
"До мене звертаються люди дуже здалеку. Не знаю, чи десь є така країна, де немає моїх постолів. Хіба на Антарктиді. Ви знаєте, з діаспори наші українці замовляють. Один чоловік купив дві пари для сестри в Австралію. В Канаді є дуже багато моїх постолів, бо там є діаспора. І в США теж", — каже чоловік.
Детальніше — у публікації ""Без нитки та цвяха". Як майстер з Гуцульщини 53 роки виготовляє давнє взуття горян — постоли" за посиланням.
