Вічна пам'ять і слава Героям України! «Дмитрик зразу відрізнявся від усіх. Завжди щасливий, життєрадісний. Я памʼятаю, коли були якісь труднощі, приходила в клас і бачила посмішку Дмитрика, то посміхалася разом з ним. Сьогодні лінійка дуже відрізняється, дуже важко втрачати таких хороших дітей, наших воїнів. Вічна слава тобі, Дмитрику, вічна слава вам, воїни! Низький уклін. Слава Україні!», - у своєму слові до присутніх зазначила класний керівник Дмитра Скірина Лілія Горай.
Добрий, чесний і справедливий – так говорять про ще одного загиблого випускника ліцею №2 Ігоря Довбняка. Коли почалася повномасштабна війна в Україні, маючи щасливу родину: дружину та двох синів, не роздумуючи став на захист Батьківщини. Хотів захистити від ворога свою сім’ю. Вже на службі військовий дізнався, що в нього буде ще одна дитина. Після щасливої звістки від дружини вірив, що невдовзі побачиться із маленькою донечкою. Однак не судилося, інформують "Вікна" з посиланням на сайт міського голови Івано-Франківська Руслана Марцінківа.
«Він був дуже сильною, доброю людиною, старався допомагати. Був чесним і старався, щоби все було по закону. Нікого не ображав. Він був правильний такий. По собі залишив двох прекрасних хлопчиків, синочків, старшому Владиславчику 9, і меншому Назарчику 5 років. І ще він не дочекався своєї третьої кровиночки, донечки, про яку він дуже мріяв. Він мріяв, що буде заплітати їй косички, хотів, щоби була дівчинка. На жаль, війна в нас забрала його, і він не дочекався цього щасливого моменту», - розповідає сестра загиблого Героя Ігоря Довбняка Ірина Бистрова.
Дмитра Скірина та Ігоря Довбняка у ліцеї добре пам’ятають. Оскільки заклад невеликий, учні, батьки та вчителі були однією родиною. Будучи школярами, захисники зростали мужніми та патріотично налаштованими хлопчиками. А коли виросли, стали захисниками цілої шкільної родини.
«Школа в нас невелика. Ми з перших днів у цьому закладі ставили собі завдання, щоби ми здружилися з сім’ями, щоби ми знали добре родини. І одну, і другу родину ми знаємо. Тим більше вони вчилися в нас родинами, не тільки ці хлопці, але і їх брати, сестри, всі вони є випускниками нашої школи. В нас в школі віддавна стоїть питання національного виховання. На уроках ми ставимо максимальне завдання, щоби діти виховані були в дусі патріотизму, можливо, навіть в націоналістичному дусі, можливо, в такому навіть конфронтаційному дусі. Щоби вони були мужніми і впевненими в собі українцями», - розповідає директор ліцею №2 Володимир Засідко.
540 загиблих та близько 140-ка зниклих безвісти – такі страшні цифри втрат у нашій громаді. За словами очільника громади Руслана Марцінківа, найкращим вшануванням пам’яті полеглих захисників – це продовження їх справи – боротьби проти окупанта. Тому закликає допомагати українській армії та підтримувати захисників.
«Тому наш обов’язок – це вшанувати гідно пам’ять через відкриття анотаційних дошок. Двоє наших воїнів навчалися в ліцеї №2. Вона не є великою, але, бачите, навіть на такій маленькій школі вже є дві анотаційні дошки. На жаль, в цій школі є і зниклі безвісти. Гідно маємо вшанувати пам’ять. Найголовніше вшанування пам’яті – це наша Українська перемога, тому допомагаємо, волонтеримо, передаємо допомогу. Місто цього року понад 600 мільйонів гривень спрямовує на захист для наших захисників на купівлю дронів і допомогу нашим військовим. Тому це основне зараз завдання», - резюмував Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.
