Олександра Коцюбайло стала в стрій підрозділу брата Про це повідомила у соцмережі журналістка Віолетта Кіртока, інформують "Вікна".
"Молодша сестра Да Вінчі, та, яка з двійні, Олександра, підписала контракт не просто з армією. А з 1-им окремим штурмовим батальйоном імені свого брата. Тим самим батальйоном, який створив Дмитро, і командуючи яким, загинув.
Одночасно і пишаюся Сашою. І до мурах щемко.
Я страшенно вдячна начальнику штабу Олегу Лотоцькому, Олександру Савченку, які без зайвих слів підставили плечі Саші. І зробили все, аби вона стала в стрій підрозділу брата. Не даремно Да Вінчі і сам спирався на цих людей за життя.
Ну що ж. Коцюбайло знову в підрозділі", — йдеться у повідомленні.
Як відомо, Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянському, нині Бурштинської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області України. Він був першим в історії незалежної України добровольцем, якого відзначено званням Героя України.
На фронт він пішов просто з Майдану у 18 років, кинувши навчання в художньому коледжі.
Активний учасник Революції гідности. Учасник російсько-української війни, зокрема — командир взводу добровольців (2014) та роти (2015). У 2014 році отримав важке поранення в Пісках Донецької області, після одужання повернувся на фронт.
27-річний легендарний командир штурмової бригади Дмитро Коцюбайло "Да Вінчі" загинув 7 березня 2023 року на обороні Бахмута.
Довідково. 1-й окремий штурмовий батальйон імені Дмитра Коцюбайла "Да Вінчі" (батальйон "Да Вінчі") — військове формування Сухопутних військ Збройних сил України у складі 67 окремої механізованої бригади (ДУК ПС). Названий посмертно на честь засновника й командира батальйону впродовж 2014-2023 років Дмитра Коцюбайла на псевдо "Да Вінчі", який загинув у березні 2023 року в битві за Бахмут.
Підрозділ брав участь у боях на Донеччині та Луганщині: Авдіївці, Пісках, Карлівці, під Савур-Могилою, Старогнатівкою, Степанівкою. Також підрозділ брав участь у Харківському контрнаступі, у звільненні Куп'янська, Балаклії, Ізюму, Синьківки. Брали участь в обороні "Дороги смерті" поблизу Хромового, у боях за Бахмут, Соледар, Кліщіївку, Часів Яр, Серебрянку, Берестове; на Луганщині у боях за Кремінну, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Білогорівку.
