Ідею будівництва каплички почали реалізовувати з 2016 року Місцеві старожили розповідали, що на цьому місці був костел, де відбувалися служби Божі, а також поховання людей, серед яких були жителі з сусідніх сіл та поляки. У 1940-1956 роках храм було спалено. На цьому святому місці поховали місцевих жителів. На знак пам’яті про ці події головною святинею цього храму стала ікона Божої Матері Ченстоховської, яка є опорою та символом надії вірян у страшні часи війни, пише "Інформатор".
Любов, яка є ініціатором цього важливого проєкту, активно займалася будівництвом та збором коштів разом із чоловіком Валерієм Пінчуком і другом Валерієм Паньківим, поділилася своїми спогадами:
"У пам’яті про людей, які тут поховані, у 1940-х роках було збудовано храм, де збиралася місцева молодь, особливо на свято святого Івана. Живими свідками тих подій залишилися Мельник Євдокія, Свирид Анна, Гапун Маня, Піхманець Параска, Антонів Євдокія та Мельник Євдокія — жителі села Верхня, народжені у 1929 році в урочищі Бруневичі. У 1940-1956 роках храм було спалено".
Ідея створити капличку виникла після поїздки до Єрусалиму, яка надихнула жінку на добру справу. Місцеві старожили розповідали про костел і служби Божі, що відбувалися тут, а також про поховання на цьому місці, де тепер росте груша. На той час, у 1945-46 роках, усе було спалено. Було багато військових дій, і поховання з цього села, сусідніх сіл і поляків також були знищені. Ці спогади стали основою для ідеї створення каплички, де люди могли б знайти духовну підтримку у важкий воєнний час. З 2016 року ця ідея почала реалізовуватися.
"Я приїхала у відпустку в село і разом із сусідами постійно говорила про це. Після обговорень та підтримки з боку громади було написано звернення до сільської ради, отримано дозвіл на будівництво каплички. Спочатку було важко повірити в це, але тепер все стало реальністю. Душі, які загинули під час війни, потребують духовної підтримки та молитви, так само як і воїни, які загинуть на війні. Є жителі, які знають про поховання, і навіть кілька осіб відомо, хто саме".
Поки що доступу до архівів немає для перевірки, але є сподівання, що документи будуть відкриті, щоб зрозуміти, як це було і хто, можливо, записаний. Валерій Пінчук та його друг Валерій Паньків займалися проєктом, все організували й забезпечили необхідні матеріали. Попереду планується збудувати хресну дорогу з сімома стаціями з кожного боку до грушки.
