Іван та Анна Сметанюки до повномасштабного вторгнення. Фото: надані Анною Сметанюк До початку війни Анна жила у селищі Мангуш, неподалік Маріуполя. Іван у той час служив у 36 бригаді морської піхоти, пише "Бліц-Інфо".
"В той час я працювала у Маріуполі. А Іван служив у 36 окремій бригаді морської піхоти. Це бригада з Миколаєва. Але у лютому 2022 вони були на ротації на підступах до Маріуполя, де і прийняли бій на початку повномасштабного вторгнення. Далі хлопці брали участь в обороні міста".
Коли у місті вже йшли бої, Анна перебувала вдома. Вже 21 березня їй вдалося виїхати з окупації. Іван у той час воював у Маріуполі.
Іван після звільнення з полону, праворуч
За словами жінки, 10 квітня 2022 року військові намагався прорватися із заблокованого міста. Втім, їм не вдалося.
"По них працювала авіація, артилерія. Вони просто розбили наших хлопців. Ті були у декількох кільцях оточення, дуже багато поранених. Далі хлопці просто не змогли покинути своїх побратимів. В них не було вибору, окрім як виходити в полон".
12 квітня Іван зателефонував дружині та сказав, що вони в оточенні та, ймовірно, потраплять в полон. Аж до звільнення Анна з ним вже не говорила.
"Він мені буквально декілька разів дзвонив — 1 квітня набрав та сказав, що все добре. А 12 квітня він зателефонував і розповів, що вони в оточенні і, швидше за все, їх захоплять в полон. Але додав, що все буде добре. Сказав мені "не переживай, я повернуся". Більше зв'язку у мене з чоловіком не було".
Іван Сметанюк, 1 квітня 2022
До серпня Анна не знала про долю чоловіка, поки не отримала від нього листа. Він написав, що у полоні.
"У серпні 2022 мені від чоловіка прийшов лист з росії. Іван написав, що вже у полоні, але скоро повернеться. Попросив передати вітання родині... Далі про його долю дізнавалася від звільнених з полону хлопців, які були з ним в одній камері. Казали, що він тримається, всіх підтримує та чекає на обмін. Що він налаштований на те, що все буде добре".
За словами Анни, спочатку їй було важко, бо вона не знала, як діяти. Розуміла, що витягнути чоловіка з полону буде дуже складно. Втім, вона не опустила руки та вірила у те, що все буде добре, бо Іван обіцяв повернутися. Під час кожного обміну полоненими вона шукала його прізвище у списках.
"Мені допомагало триматися те, що Іван пообіцяв повернутися. Розуміла, якщо він тримається в полоні, у жахливих умовах, то я не маю права здаватися. Ходила й на акції на підтримку військовополонених, домагалася розголосу. Зверталася до міжнародних організацій. Зокрема, й у Міжнародний Червоний хрест, але вони жодним чином не допомогли. Взагалі. Де можна, туди й зверталася. Що від мене залежало, те і робила. Бачила, що обміни відбувалися і чекала. Бо він сказав мені: "Я повернуся, кохана, ти мене чекай".
Про те, що Івана обміняють, вона й не здогадувалася.
"Я взагалі нічого не знала, що його обміняють. Мені прийшло повідомлення від координаційного штабу "Вітаємо! Сметанюка Івана було звільнено з полону". Потім вже побачила його на фотографії. Вже невдовзі Іван мені зателефонував. У той момент в мене була істерика... Просто не могла говорити... Але він попросив не плакати та сказав, що вже вдома і завжди буде зі мною поруч".
Раніше йшлося, що 13 вересня у рамках обміну полоненими додому з російського полону повернулися 49 українців і українок. Серед звільнених полонених є і військовослужбовець, уродженець села Рогиня Городенківської громади на Івано-Франківщині Іван Сметанюк.
Також з російського полону повернувся і військовослужбовець з Івано-Франківщини Сергій Гриців.
