Вічна пам’ять Герою і співчуття рідним! Про це «Вікнам» повідомила теща воїна Наталія Кісіль з села Голинь Калуської громади на Івано-Франківщині.
Жінка розповіла, що Тарас з її донькою Іриною разом уже 11 років. 21 листопада мала бути річниця, а 25 листопада боєць міг відзначити ювілей — 35 років. Разом виховували 8-річного сина Артема, а після перемоги хотіли народити донечку.
Тарас та Ірина мали квартиру в Калуші. Зять хотів своїми руками її впорядкувати, але з війною не було часу.
«Мені дуже пощастило, як з дітьми, так і з невісткою та зятем. Тарас був дуже добрий як до своєї сім’ї, мами, так і до мене. Він ніколи ні в чому не відмовляв. Був добрим зварювальником, тому до багатьох речей у хаті приклався. Останнім часом дочка з онуком жили в Голині, Артем ходив сюди до школи. Проте зять завжди допомагав і своїй матері, адже батько помер, і мені. Також у нього є сестра, чоловік якої в ЗСУ».
За словами Наталії Кісіль, Тарас мобілізувався у ЗСУ ще в липні 2022 року добровольцем. Не зважаючи на проблеми зі здоров’ям, він твердо вирішив захищати свою землю та сім’ю. За цей час багато чого пережив.
«Він служив у 17 танковій бригаді, був старшим солдатом, радіотелефоністом відділення управління штабу дивізіону взводу управління командира самохідного артелерійського дивізіону. Також витягував хлопців, копав окопи, володів дронами, був водієм. Перебуваючи у Соледарі, впродовж тижня не виходив на зв’язок. Також був у Часовому Яру, під Харковом. Вчора (17 вересня. — Авт.) доньці подзвонив командир Тараса, що був ворожий обстріл. Правда, тіло вдалося витягнути. Я планувала приїхати з-за кордону найближчим часом,а Тарас мав відпроситися на два дні. А виявилось, що приїхала його ховати».
За словами Наталії Кісіль, її зять був хорошим чоловіком, а для свого сина — найкращим батьком, жодного разу не вдарив та не крикнув на нього. Також дуже любив свою бабусю по татовій лінії, яка проживала в Калуші, завжди у відпустці її відвідував. В неділю, 15 вересня, Наталія ще розмовляла з Тарасом, він піклувався про її здоров’я та просив повертатись додому, обіцяв допомагати фінансово.
Старший солдат Тарас Артемович, старший радіотелефоніст відділення управління штабу дивізіону взводу управління командира самохідного артилерійського дивізіону, загинув на Харківщині. Коли прибуде скорботний кортеж із тілом Героя, стане відомо незабаром.
Вічна пам’ять Герою і співчуття рідним!
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
