Свій останній спочинок Олександр Костюк знайшов 22 грудня на Алеї Слави міського кладовища Костюк Олександр Петрович — солдат 42 окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України.
Народився 27 серпня 1970 року у місті Калуш, що на Івано-Франківщині. Ріс допитливим і розумним хлопчиком, активним і дружелюбним. Навчався у Калуській загальноосвітній школі №6. За словами однокласників, був веселим та водночас серйозним, надійним товаришем, із яким, як кажуть, і у вогонь і в воду. Із ним було завжди цікаво. Він ніколи не давав змоги сумувати, завжди міг розвеселити, коли було погано на душі, а ще мав добре серце, йдеться у проєкті "Спогади крізь віки", інформують "Вікна".
У 1985 році вступив до Стрийського професійного училища №8, здобув фах електромеханіка з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин. Відслужив строкову службу, після звільнення в запас влаштувався у цех з виробництва каустичної соди та хлору ВАТ "Оріана" апаратником. У 1992 році перевівся на завод будматеріалів у ремонтно-механічний цех слюсарем-ремонтником, через чотири роки — в будівельну фірму "Аверс". З серпня 2004 року працював на заводі "3 бетони". Всюди характеризувався як сумлінний працівник, товариський, завжди знаходив спільну мову з оточуючими його людьми.
10 вересня 1994 року одружився з коханою дівчиною Оксаною. У щасливому шлюбі народилося троє діток: сини Євген і Олександр та донька Каріна. Упродовж 29 років закохана пара жила душа в душу. Олександр був люблячим чоловіком та турботливим батьком. Захоплювався риболовлею та любив ходити в ліс по гриби.
"Чоловік дуже цінував життя, — розповідає Оксана. — Його серце вщерть переповнювала доброта. У людях він помічав лише хороші риси. Він по-справжньому цінував кожен прожитий день. Завжди відвертий, щирий, цілеспрямований, виважений. Він ніколи ані словом, ані вчинком не образив ні друзів, ні близьких".
"Олександр був людиною надійною, доброю, порядною та чесною, — додають друзі. — Яскравою рисою його незламного характеру було те, що кожну справу, яку він розпочинав, доводив до логічного завершення. Він намагався допомогти всім і кожному, попри свою постійну зайнятість".
15 березня 2023 року був призваний на військову службу за мобілізацією Калуським районним територіальним центром комплектування і соціальної підтримки.
Саможертовно служив телефоністом, лінійним наглядачем відділення зв'язку взводу зв'язку механізованого батальйону військової частини А4667. Побратими згадують його як мужнього, сміливого бійця, надійного друга, готового прийти на допомогу у будь-якій ситуації, щиру та чуйну людину, здатну віддати своє життя за інших.
16 грудня 2023 року поблизу населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області Олександр загинув унаслідок ворожого обстрілу з дронів, отримавши поранення несумісні з життям. Воїн до кінця залишився відданим військовій присязі на вірність українському народу. Йому було 53 роки.
Свій останній спочинок Олександр Костюк знайшов 22 грудня на Алеї Слави міського кладовища. Посмертно йому присвоєно звання "Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади".
Достойний син і брат, люблячий чоловік і батько, порядний товариш і вірний військовий побратим — таким Героя запам'ятають ті, хто його знав.
18 вересня 2024 року Олександрові Костюку відкрили меморіальну дошку на фасаді Калуського ліцею №6.
