Андрій Дронь брав участь у боях за Бахмут, село Іванівське, місто Соледар Дронь Андрій Андрійович (позивний "Таксіст") — солдат 93 окремої механізованої бригади "Холодний Яр".
Народився 19 квітня 1986 року в місті Калуш в багатодітній родині. Був наймолодшим сином у сім'ї, мав старших сестер Зоряну та Руслану. Змалечку допомагав батькам в усьому, був їхньою надійною підтримкою та опорою, йдеться у проєкті "Спогади крізь віки", інформують "Вікна".
Навчався в Калуській загальноосвітній школі №4. Друзі згадують Андрія як надійного товариша, завжди готового прийти на допомогу, чесного та доброзичливого.
У 2001 році закінчив дев'ять класів і одразу ж пішов працювати менеджером зі збуту продукції приватного підприємства "Прикарпатспецобладнання "Росана"". Віддавши роботі 18 років, водночас таксував у службах "Лімниця" та "VIP". Займався підприємницькою діяльністю, мав фірму, яка займалася реалізацією електродів.
У 2006 році зустрів кохану дівчину Мар'яну, а наступного року пара одружилася. У 2009 році з'явилася на світ донечка Вероніка — татова радість, щастя та гордість. Разом із коханою вони прожили 16 щасливих найкращих років у шлюбі.
У житті був товариським та відкритим, мав багато друзів та знайомих. За словами племінників, дядько був людиною слова, прикладом людяності та патріотизму, він ніколи нікого не кинув у біді. Якщо щось запланував, то робив одразу, а ще будь-яку справу доводив до кінця.
Захопленням для Андрія були риболовля та відпочинок у горах. Саме на природі чоловік черпав сили та отримував заряд позитивних емоцій.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії, чоловік перебував на роботі у Польщі. У важкий для держави час повернувся з-за кордону, адже не зміг бути байдужим до долі рідної землі. Спочатку трохи волонтерів, а 18 липня 2022 року був мобілізований на фронт. Два місяці проходив навчання під Львовом. Потім був переведений у військову частину А1302, служив навідником другої мотопіхотної роти першого мотопіхотного батальйону. Брав участь у боях за Бахмут, село Іванівське, місто Соледар. Побратими розповідають про нього як про надійну та відважну людину.
"Андрій зарекомендував себе мужнім сміливим солдатом, вірним товаришем, щирим і добрим. На нього завжди можна покластися", — згадує Тарас.
А Стас додає:
"Він був дуже розумним і чесним, а ще стриманим та зосередженим. Міг підтримати та розрадити у будь-якій складній ситуації. З ним завжди було смішно і не страшно".
За словами ще одного побратима Максима, Андрій поєднував у собі зосередженість, вдумливість, залишаючись водночас дуже світлою, добродушною і приємною людиною. А ще мав загострене почуття справедливості та завжди відстоював власні життєві цінності.
30 серпня 2023 року боєць загинув. Він разом із побратимами поїхав на завдання, яке виявилося останнім. Коли вони поверталися, позаду них вилетів дрон. Хлопці отримали поранення несумісні з життям.
"Андрій був найкращим чоловіком, він завжди допомагав мені у всьому. Ми всі дуже любимо його та сумуємо", — розповідає дружина Мар'яна.
"Він був, є і буде найкращим татусем для мене. Він завжди був прикладом для мене. Я його дуже сильно люблю та сумую за ним", — додає донька Вероніка.
Свій останній спочинок Герой знайшов 3 вересня на Алеї Слави Калуського міського кладовища.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку указом Президента України Володимира Зеленського від 2 січня 2024 року Андрій Дронь нагороджений орденом за мужність ІІІ ступеня (посмертно). Також загиблому захиснику присвоєно звання "Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади".
19 вересня 2024 року Андрію Дроню відкрили і освятили інтерактивну меморіальну дошку на фасаді Калуського ліцею №4.
