Назарій Гаврилець 19-річним став на захист України. Вічна пам'ять Герою і співчутя рідним! Випускник Калуського ліцею №5 Назарій Гаврилець був старшим оператором групи спеціального призначення. Спогадами про Героя поділились його знайомі, що прийшли попрощатися та віддати останню шану.
Біля палацу культури «Мінерал» «Вікна» завчасно зустрічають Надію Хухру із кошиком хризантем. Дівчина очікує на прощання зі своїм знайомим. Каже, що не могла сьогодні не прийти. Познайомилася з Назаром у ГО «Шлях воїна» (бойове мистецтво фрі-файт. — Авт.), де працювала адміністратором. Прийшов чотирнадцятирічним, але дуже досвідченим, як у спорті, так і житті.
«Назар до того займався боксом. Цілеспрямований, відповідальний, викладався на тренуваннях повністю і ми бачили в ньому чемпіона. Приходили спонсори з Івано-Франківська і хотіли забирати його виступати в ММА. Дуже добрий, мама багато вклала у їхнє з братом достойне виховання. Він був людиною від Бога. Добрим другом та хорошим спортсменом. Дуже любив свого собаку. Знаючи його завзятість та яким він був чоловіком на свої роки, то не сумнівалася, що піде воювати. Вони зі старшим братом були побратимами».
Дівчина дізналася цю трагічну новину від тренера зі спортзалу, Але, навіть прийшовши на зустріч скорботного кортежу з Назарієм, не може усвідомити, що це реальність.
«Я щоразу, коли згадую, знову не можу повірити, що це правда. Не можуть такі хороші люди помирати. Він такий молодий, такі перспективи мав у спорті, а ця війна так безжально забрала патріота, друга та відданого сина, каже зі сльозами. — Я дуже співчуваю сім’ї, зокрема, мамі, яка втратила такого сина. Брати воювали разом, пішовши добровольцями в перші дні повномасштабної війни. Думаю, старший Гаврилець продовжуватиме боротьбу, в тому числі й за молодшого».
Прийшов попрощатися з Назарієм і його знайомий Віктор. Хлопцеві важко говорити. Каже: зналися, хоч і не близько, але десь пів життя.
«В дитинстві гуляли разом, перетиналися. Назар був хорошим та відчайдушним, мало хто таким молодим зробить подібний патріотичний вибір. За період повномасштабної війни бачились у місті, коли він був у відпустці, але про події на фронті військові зазвичай мовчать. Новина про його загибель мене шокувала. Прийти попрощатись — це найменше, що міг зробити».
Спогадами про Героя поділився й Іван Мазурик з Голиня. Хлопець розповідає, що якраз мав відправити Назару Гаврильцю термобілизну, тому і написав йому, але у відповідь була тиша.
«У мене особисте правило — донатити щомісяця воїнам-друзям, які захищають нас. Попередньо Назару уже відправляв продукти та термобілизну. Цього разу — не встиг… Ми не були близькими друзями, але зналися. Вперше побачилися десь три-чотири роки тому, коли він зійшовся у чемпіонаті області з моїм найкращим другом та переміг його. Він був сильним спортсменом — чемпіоном України зі змішаних єдиноборств. Тренувався у ПК «Юність» на ММА (вид спорту і категорія бойових мистецтв, що охоплює різноманітні засоби та способи ведення оборони й нападу в рукопашному бою. — Авт.). Виступав на змаганнях, інколи заміняв тренера по єдиноборствах і проводив тренування у клубі «ASGARD», який зараз уже не працює. Відвідував тайський бокс, кікбоксинг в спортивному клубі «Торнадо». Він дуже швидко подорослішав і навіть у 18-річному віці мислив, як 25-річний. Сильний характером, цілеспрямований, не давав себе в образу — таким Назар назавжди залишиться у моїй пам’яті».
Воїн захищав Батьківщину на Київщині, Донеччині, Запоріжжі, Сумщині. Нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
Поховали Назарія Гаврильця сьогодні, 26 вересня, на Алеї Слави міського кладовища. Відправа відбулася у церкві Святого Архистратига Михаїла УГКЦ.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
