Ілля Тітко був здивований, як можна інсценізувати не художній твір, а майже документальну книгу Минулого року народному театру «Легенда» виповнилося 55 років, з яких уже двадцять його режисеркою є Леся Піцик. За цей час вони з акторами-аматорами представили глядачам комедії, трагедії, драми як сучасних авторів, так і класиків. А з 2019 року акцент — на подіях війни.
«У 2018 році ми зіграли «Данила Галицького». І далі я шукала новий репертуар, хотіла щось про війну, бо історії атовців та майданівців почали «затиратися». У 2019 спільно зі Спілкою учасників бойових дій на Сході України імені Романа Шухевича започаткували соціальний проєкт — реабілітацію бійців АТО/ООС через мистецтво театру. За сприяння голови Спілки Олександра Соколовського, котрий зараз воює, здійснили чотири постановки: «Монологи війни», «Незламні», «Відчайдушні люди», «Справжні», у яких брали участь бійці АТО, волонтери, капелани та медики. У постановці «Незламні» 2020 року був і боєць з позивним «Сват» Ілля Тітко. Так і познайомились».
До сорока історій Леся Піцик архівувала у документальному альманасі «Про них, і з ними». Деякі зараз знову воюють, когось — уже немає в живих, хтось — зник безвісти.
«Такі постановки — це данина шани тим, хто захищає нас, завдяки кому маємо можливість творити, жити, працювати. Книгу «Формула крові» Іллі Тітка прочитала не один раз. Тоді й зрозуміла, що потрібно про це розказувати й показувати, бо в образі головного героя війну проходить кожен боєць. Спочатку автор здивувався такій пропозиції. А для мене кожен день і вчинок на фронті є героїчним. Пристосування цивільної людини на війні, адже Ілля Михайлович був керівником підприємства, у 53 роки пішов добровольцем у 59 окрему мотопіхотну бригаду, 400 днів та ночей служив під Попасною. Тут був страх, відчай, рішучість, бої та втрати».
Близько трьох місяців працювала над інсценізацією, яку скорочувала тричі. Було складніше, ніж взяти готовий твір драматурга і зразу втілити. Автор редагував, був присутній на репетиціях, допомагав із костюмами та реквізитами. Як не було світла, то акторський склад проводив репетиції при телефонних ліхтариках.
«Використала такі фрагменти з книги, як бої із сепаратистами, охорона під Попасною, де місто святкує День Незалежності, довіряючи нашим військовим. Всі події передаються через доньку героя. Актори, хоч і аматори, мають свої клопоти, роботи, сім’ї, але вони приходять і втілюють задумане на сцені, за що їм окрема подяка».
У головного героя Василя Грушевського — це дебют. Переселенка із Харківщини Анна Шабуня, яка третій рік проживає в Калуші, виконуватиме роль дочки. Також на сцені глядачі побачать: Лесю Бобяк, Христину Вальнюк, Світлану Солоджук, Олега Відливаного, Ольгу Бойко, учасника бойових дій Дмитра Равха і Тараса Кіндюха. Виставу хочуть показати й у селах громади та для поранених воїнів.
Документальна постановка триватиме годину двадцять хвилин. Для музичного оформлення використані твори у виконанні 22-річного скрипаля-воїна Мойсея Бондаренка, який пішов служити у 59 окрему мотопіхотну бригаду. Надалі за словами режисерки театру, свою постановку хочуть показувати в Народних домах Калуської громади, пізніше можливо і в межах області.
Ілля Тітко — ветеран російсько-української війни, автор книги «Формула крові» — спогадів про те, як цілком цивільна людина потрапляє на війну.
«Пережиті події — це велика психологічна напруга. Всі напрацьовані за цивільне життя нормативи анулюються : методи поведінки, спілкування, оцінки ситуації, крім досвіду, освіти та знань. Кожна людина пише своє життя з чистого листа і що там буде, залежить від неї, її адаптації, сприйняття, влиття у колектив, виконання завдань. Оцінювати тебе будуть уже не за минулим, а як поводиш себе зараз. Мені потрібно було вилити свої емоції, що виривались назовні. Я не задумував це як книгу — просто хотів те, що всередині, перенести на папір. Заглиблюючись у спогади, я пережив їх знову і трохи пригасив різкість».
Другою метою автора було донести до людей страх: як з ним зжитися, пережити, направити у правильне річище, щоб не заважав, а допомагав.
«Якщо взяти чисту фізіологію, то кров у нас відповідає за те, як органи реагують на різні обставини, виробляються різні ферменти, інші — приглушуються. Коли людина у стресі, то склад крові міняє формулу і від того, як людина це використає, зреагує – багато залежить. Якщо попустити страх, то він переростає в паніку, а вона — в апатію, і від цього людина гине».
Ілля Тітко запевняє: звикнути до смерті побратимів не можна. Нова втрата щоразу дуже впливає на психологічний стан.
«Вчора ти з ним поряд сидів, відкривав банку з консервою, різав хліб, а сьогодні він уже не живий. Важко, коли проводжали загиблих. І нікуди без героїзму тих, хто залишається, їхньої мужності та перелому ситуації на свою користь. Не піддатися сумові, розпачу, бентезі, виконуючи своє завдання, дуже важливо на війні. 500 примірників книги розлетілися по всій Україні та за її межами. На жаль, в бібліотеках тієї ж Попасної та Олешок вони уже знищені. Також «Формула крові» дісталася Німеччини, Італії, Іспанії, Швеції, Ізраїлю, США, Канади (перекладена отцем Джефрі Стефанюком, книга визнана кращим перекладом української літератури 2021 року. — Авт.)».
Щодо ідеї постановки театру «Легенда», то Ілля Тітко не приховує: був здивований, як можна інсценізувати не художній твір, а майже документальну книгу.
«Я був дуже здивований та втішений, а ще щиро вдячний за таку увагу. Ми багато радились і дійшли до спільної концепції. Режисерка застосувала багато цікавих творчих знахідок. Актори зауважували, що їм легко працювати було з текстами, адже вони написані простою мовою та подобалось проживати ті емоції».
Тим, хто прочитав книгу, буде легше все зрозуміти, а для інших «Формула крові», можливо, стане стимулом взяти її до рук.
«Маю надію, що глядач не залишиться байдужим та отримає сильні емоції. Люди може хоч трохи глибше зрозуміють суть війни. Ми її не хочемо, але якщо нас зачіпають, то горе тим, хто це робить. Українці — нація миролюбних, трудівників, хліборобів, творців, але постійно мусимо через війну утверджувати себе як незалежну державу».
Охочих переглянути виставу автори та актори запрошують у вівторок, 1 жовтня, на 16:00 у палац культури «Юність».
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
