ВІКНА 22 роки поруч!

25 самотніх підопічних Калуського терцентру місцеві кафе пригостили святковими обідами

Для 25 підопічних Калуського територіального центру соціального обслуговування сім міських закладів харчування організували святкові обіди. Присвячена святкова трапеза Міжнародному дню людей похилого віку, який відзначають першого жовтня.
Переглядів: 1256
У наших краях 85-річна Неля Нагірна полюбила біґус, засипану капусту і голубці

Чим пригощали та чи задоволені самі одинокі пенсіонери, бачили «Вікна».

У одному із кафе в мікрорайоні Хотінь сервірований на трьох людей стіл чекає своїх гостей. На подвір’ї зустрічаємо власницю Інну Кушлик. Розповідає, що її заклад існує уже шостий рік, чоловік є шеф-кухарем, а вона займається організаційними питаннями. Уже вдруге разом зі своїм персоналом приймають стареньких людей.

«Мені сподобалася ідея територіального центру, адже ці люди нікуди не ходять, бо не мають фінансової можливості. А нам не витратно — ми можемо їх пригостити. Приблизно такий обід на трьох осіб коштуватиме 700 гривень, і це не є для нас великим мінусом, а радше плюс для свого внутрішнього задоволення. Пригощатимемо нашими коронними стравами з мангала: на перше — бограч, за яким приїжджають навіть із Закарпаття, м’ясні та рибні дошки».

Власники кафе підтримують і реабілітаційний центр для військових «4.5.0 Прикарпаття», який відкриватиметься поблизу.

«Брали участь у велозабігу для реабілітаційного центру. Ми тут працюємо, живемо і центр буде нашим сусідом, а до того ж ще й допомагатиме військовим».

Біля входу у заклад зустрічаємо 81-річного Павла Атаманчука. Каже, що звик до самотності  хіба може піти в церкву, трохи в місто, але зазвичай порається на своїй грядці та готує їжу на власній кухні.

«Готую просту їжу: борщ, бульбу, овочі, рідше м'ясо. Шлунок поки що дозволяє споживати все. Цей святковий стіл у кафе — це не про страви, а про повагу до людей. Тому вдячний за неї».

За столом сьогодні ще один чоловік та жінка. Нелі Нагірній — 85 років, вона родом із Донбасу. На святковий обід прийшла вперше, хоча в цьому закладі раніше була на весіллі.

«Ще добре не роздивилась, що нам на стіл за страву подали, але, на перший погляд, гарно, такого вдома точно не їм. У ваших краях я полюбила біґус, засипану капусту і голубці. Пельмені у Калуші їдять зі сметаною, у нас — із маслом. Мені подобається сьогоднішнє запрошення, ще й поспілкуватися можна».

Директорка міського територіального центру соціального обслуговування Надія Рим розповідає, що цьогоріч її підопічним, як у Калуші, так і селах громади, роздали 245 продуктових наборів — загалом на 83400 гривень. У 2024 році — виключно за кошти з міського бюджету. Вартість одного пакунка склала 340 гривень.

«У кожному наборі — десять продуктів: гречка, цукор, рис, макарони, чай, олія, печиво, горошок. Цьогоріч додалось ще згущене молоко та майонез. У 2023 році наборів було на половину менше — 108, і тоді, крім бюджетних, залучили ще й спонсорські гроші».

Щодо святкових обідів, то це ідея Надії Михайлівни. Як пояснює, хотілось не нагодувати людей, а змінити їм оточення та нагадати важливість у суспільстві.

«У багатьох містах роблять такі обіди для пенсіонерів — накривають великі столи: борщ, картопля з котлетою. Але мені ніколи це не подобалось, бо люди не голодні. Я обдзвонила близько 15 власників кафе, з яких вже вдруге погодилися семеро. Наша спільна мета — це святковий обід, щоб було красиво, пенсіонери посиділи, поспілкувалися та відчули ще десь себе у світі, крім своєї хати, адже вони одинокі».

За словами співрозмовниці, стараються кожного року залучити інших підопічних. Сьогодні їх також 25. Вдячні власникам міських закладів харчування, адже у селах на пропозицію не пристали.

«Це ті підприємці, які розуміють, що в них також буде старість, адже роки швидко минають і всі до того йдемо. Хто розуміє, що таке людяність, відношення до старшого покоління, ті й погодилися, а хто не задумується, той не хоче. Підопічні також задоволені. Вони не чекали, що до них підходить офіціант, пропонує щось вибрати з меню, наливає келих вина. Такого свята дехто роками не відчував».

Ірина АНДРІЇВ, журналістка