На виставі було зібрано 14185 гривень та 60 євро на допомогу Збройним Силам України Наймолодша — дев’ятикласниця Євгенія Скалецька, найстарший — 49-річний ветеран війни Руслан Булавинець. Переглянути виставу зібралося близько 500 жителів найбільшого села Калуської громади. Про це «Вікнам» розповіла директорка Народного дому села та за сумісництвом — керівниця театру Надія Пукіш.
Ярослав Комар закінчував театральний факультет Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Зараз він — військовий. На час вистави перебуває у відпустці через поранення.
«Мені передзвонила директорка Народного дому, сказавши, що знає про мою освіту і запросила долучитись. Раніше, як був студентом, грав у професійних виставах, зокрема, із «Новим театром», тому вирішив підтримати вуличну виставу у своєму селі. Тут я розповідаю вірш від імені воїна і також маю роль пораненого солдата, котрого мучить сумління, що він став тягарем для своєї дружини через його протези та поранення. Вірш ти розповідаєш сам, всі переживання твої. Інша роль — це праця в парі з партнеркою. Мені здається, що моє перебування на фронті та поранення дали моральне право говорити про ці речі».
Хлопець розповідає, що на початку повномасштабного вторгнення пішов у військкомат, але без військового досвіду його не взяли. А влітку 2022 року зателефонували, що є можливість укласти контракт — і Ярослав погодився. Потрапив у Волинське ППО, де прослужив до квітня 2024 року. Звідти потрапив у 65 окрему механізовану бригаду, де став гранатометником. Через три місяці був поранений у праву ногу. Це сталося на Запорізькому напрямку під селом Роботине. Попри пережите співрозмовник не шкодує про свій вибір і уже через тиждень повертається до побратимів.
«Мені подобається акторство у нашому селі. Треба бути ближчим до своєї громади. Спільна творчість об’єднує навколо однієї мети, стаємо відкритішими. Потенціал у голинян є — його просто потрібно більше відкривати. Я вважаю, важливим те, що ми робимо, а як — оцінюватиме глядач, хоча викладаємось на всі сто відсотків. Хотів би повернутись на сцену після Перемоги, але час покаже, чи думка не зміниться».
Серед новоспечених акторів — і Надія Завадецька, дружина воїна Ярослава Завадецького, який зараз воює біля Лиману на Донеччині. Жінка пригадує: останній її виступ був у школі. Тепер бракувало часу на репетиції, тому вагалась, чи погоджуватись на участь.
«Вдома обдумала, що ця вистава до Дня захисників і мій чоловік на фронті, тому не личить відмовлятися. Чоловік також підтримав таку ідею. У мене немає окремої ролі. Є слова та пісні, які здебільшого всі разом виконуємо. Я критично ставлюся до себе: мені не подобається мій голос та й не співаю я, але спробую. Відео дивитись, музику слухати не буду, все надолужу після виступу, бо я емоційна — можу розплакатися і буде важко зібратися до купи. Не хочу бути зі сльозами на очах, тому все гляну в записі», — так перед виступом пояснює Надія.
Сам процес та задум їй подобається, але з роботою, дітьми, сімейною рутиною і зараз за відсутністю чоловіка часу дуже обмаль.
«Слова легко давались, за скільки репетицій вже і чужі знаємо. З учасниками знайома практично усіма. Нам також добре разом працюється. У репетиціях згадую чоловіка: він 30 місяців на війні — це важко. Молимось, віримо та тримаємося. Дітям дуже потрібне батьківське виховання. Його зауваження сприймають по-іншому, ніж говорить мама. Але маємо надію, що війна закінчиться та ми зможемо разом долучатися до заходів села».
Серед глядачів — Сніжана Ляхович, яка не стримує сліз.
«Я під хвилею емоцій. Актуально, трепетно, емоційно, необхідно, захопливо, дуже зворушливо. Всю виставу проплакала. Мені сподобалось все. Актори, як професійні. Кожен дуже гарно зіграв свої ролі, чудово співали. Погода витримала, не падав дощ, щоб актори не мерзли. Вдячна директорці Народного дому, що так гарно зорганізувала голинян. Я бачила їхню попередню роботу — Хресну дорогу, і тоді також була приємно вражена та плакала. Не можу сказати, котра із постановок краща: кожна по-своєму гарна та несла свій посил».
На виставі було зібрано 14185 гривень та 60 євро. Кошти передадуть підрозділам Збройних Сил України.
Як уже писали «Вікна», це третя вистава голинян цього року. Спочатку були про Йосафата та Хресна Дорога вулицями села. Щодо підготовки до Дня захисників, то все відбувалося у скорочені терміни — до місяця часу, інколи репетиції проходили й чотири рази на тиждень. Вулична вистава «Під покровом героїв України» тривала півтори години. У перспективі, за словами директорки Народного дому, в селі планують зробити голинський Вертеп та Меланку.
