Мирослава Олександрівна, як і завжди, вірить у перемогу України. Фото: Калуська міська рада Учора, 7 жовтня, жінку-легенду Калуської громади Мирославу Мазур із 90-річчям вітали міський голова Калуша Андрій Найда разом із Богданом Петриною — громадським активістом, засновником ГО "Український націоналістичний рух", Антоном Мазуром — ветераном визвольних змагань в лавах ОУН-УПА, Євгеном Гірником — громадським активістом, народним депутатом України 4-го та 5-го демократичних скликань. Про це Андрій Найда повідомив у соцмережі, інформують "Вікна".
Мирослава Олександрівна народилася 4 жовтня 1934 року в селі Середній Бабин, де пройшли її дитячі роки. Дитинство Мирослави припало на нелегкі часи. Коли дівчинці було 14 років, її заслали до Казахстану. Це сталося тоді, коли вона разом із батьком планували провідати старшу сестру Мирослави, Ярославу, яка була ув'язнена за участь у підпільній діяльності, як зв’язкова.
У Казахстані пані Мирослава прожила до 1960 року. Саме в цих далеких краях доля звела її з майбутнім чоловіком — Богданом Мазуром, уродженцем села Верхня, сім'ю якого також вислали в Караганду у 1947 році. Богдан, як і багато українських патріотів, зазнав репресій. За спів українських пісень у 1951 році його засудили на 10 років таборів. Після звільнення за амністією у 1956 році Богдан повернувся до родини в Караганду, де й відбулася доленосна зустріч з Мирославою на українському весіллі. Мирослава одразу впізнала в ньому свою долю, коли побачила його у вишиванці. Господь благословив цей союз, і в 1957 році в подружжя народився син Зіновій.
Після повернення на Батьківщину сім'я оселилася в Середньому Бабині, а згодом почала будувати дім у Підгірках. У 1963 році в родині народилася друга дитина — дочка Лілія. Мирослава Мазур працювала в районній лікарні оператором газових котлів, а її чоловік Богдан у 1989 році очолив осередок Руху в Підгірках. Він був серед перших, хто піднімав український прапор над Верховною Радою України та став депутатом першого демократичного скликання Калуської міської ради. Мирослава завжди була поряд із чоловіком, підтримуючи його діяльність і активно беручи участь у Конгресі українських націоналістів та інших національно-патріотичних організаціях.
Після смерті чоловіка в 2006 році Мирослава Олександрівна зберегла віру в майбутнє. У неї — четверо онуків та двоє правнуків, які продовжують рід, несучи у світ пам'ять про своїх відважних предків.
"Ми привітали пані Мирославу, поспілкувалися з нею, співали повстанських пісень і згадували минулі роки. Незважаючи на її поважний вік, Мирослава Олександрівна, як і завжди, вірить у перемогу України. Вона впевнено сказала: «Доки не відвоюємо Україну — доти будемо боротися!». Ми віримо, що наступний День народження пані Мирослава зустріне у вільній Україні, без ворожої навали. Її незламний дух і безмежна віра в нашу перемогу надихають нас усіх!", — зазначив міський голова.
