Олег Лисий відновлює здоров’я і прагне допомагати своїм побратимам із «десятки» Про необхідність безпілотників на фронті та частинку своєї історії війни Олег Лисий розповів «Вікнам».
56-річний калушанин два місяці тому за станом здоров’я звільнився зі Збройних Сил України. Добровольцем став на захист рідних та земляків з початку повномасштабної війни — 27 лютого 2022 року.
«Я розумів, що біда, тому в неділю, не сказавши нікому з домашніх, пішов у військкомат. Там зразу пройшов медичну комісію і мав за дві години виїжджати, але відпросився на день, бо треба було повідомити дружину та доньок. Вдома, звісно, були сльози, емоції та відговорювання. Я ще зробив найнеобхідніше, щоб їх залишити у відносній безпеці. Наступного вечора два повних автобуси добровольців відправили у Коломию».
Далі військовослужбовець був на Житомирщині, опісля місяць — під Києвом, згодом — на кордоні з Білоруссю. Також побував і на Сході: Зайцеве (Бахмутський район Донецької області, де на другий день втратив комбата та побратима з Калуша. — Авт.), Лисичанськ, Золотарівка на Луганщині. Так минули десять місяців на передовій у складі мотопіхотного батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
«Потім почались проблеми із хребтом, боліло плече, ліва рука перестала функціонувати — від болю прокидався вночі. Тоді мене перевели у тилову частину. Я практично рік був на реабілітації в Івано-Франківську та Калуші. А весною 2024 року потрапив у штурмовий Харківський батальйон, у складі якого пробув п’ять місяців. І уже два місяці, як звільнився із ЗСУ».
Нині Олег Лисий відновлює здоров’я і прагне допомагати своїм побратимам із «десятки». Зараз, каже, триває війна дронів, адже саме вони можуть врятувати життя бійцям, але водночас є і розхідним матеріалом.
«У 2022 році, коли ми були на «нулі», то у ворога почали з’являлися дрони «Ланцет» чи «Орлан-10» для розвідки. Тепер вони скидають на наших хлопців гранати, які калічать та вбивають воїнів, а потрібно зберегти якомога більше їхніх життів. У нас на початку повномасштабної війни були міномети, касетні «гради», фосфор, танки, артилерія. Але за останні два роки також додалось багато дронів».
Якби не підвело здоров’я, то, переконує співрозмовник, досі був би з побратимами. Вирішив бути корисним, організувавши збір. Для цього відкрив окрему банківську картку і закликає долучатись до оснащення наших захисників.
«На сьогодні дрони — це найефективніший засіб знищення ворога. З польоту оператор бачить, де знаходиться техніка та особовий склад ворога. Тому велике прохання до людей допомагати наших хлопцям. Бо як нема чим боронитися, то доводиться відступати або ж ставати «трьохсотими» чи «двохсотими».
За три тижні вдалося зібрати 55 тисяч гривень. У більшості донатять знайомі Олега Лисого та його доньок.
«Дехто передає готівку в руки. Бувають донати від 100 до 2000 гривень. Найбільше передали знайомі дочок: двічі по сто доларів та сто євро із-за кордону. Не важливий розмір донатів, а кількість тих, хто це робить. Бо якщо нас буде багато, то і малими внесками швидше назбираємо більшу суму».
За словами ветерана, коли вдасться зібрати 100 тисяч гривень, то зможе закупити та відправити побратимам для початку шість дронів. Переконує, що жодну копійку із зібраних коштів не витратить на себе, адже тільки побувавши на війні, можна зрозуміти важливість допомоги та життя загалом.
«Сьогодні ти снідаєш, розмовляєш та жартуєш зі своїми побратимами, а до вечора або наступного дня можеш їх втратити. Там постійні прильоти — як на «нулі», так і поза ним. Не можна вгадати, з якого боку прилетить і що саме. Уявляти — це одне, але бути там дуже страшно: це не передати словами. Не бажаю нікому цього відчути, але іншого виходу, як боротись за свою землю немає. Якби зі мною та решту солдатами в окопі були сини суддів, депутатів та інших чиновників, то їхні батьки більше думали б про забезпечення і воїнів, і їхніх бригад. До прикладу, коли я був на фронті, мої дочки назбирали на тепловізор та генератор. Старша разом із дружиною передали із Праги 1000 окопних свічок, які зігрівали та сушили нас».
У мирному житті пан Олег був водієм, тривалий час працював за кордоном на будівництві. На війні копав окопи, створював позиції, здійснював спостереження за ворогом, відбивав штурми, тягав боєприпаси. Пригадує випадок, як влітку 2022 року на Сході зустрівся зі своїм сусідом, що воював ще з АТО/ООС в артилерії — тоді вони ділились хлібом. Минулого року сусід помер, коли був удома.
Військовий розповідає, що звертався за допомогою і до міського голови Андрія Найди.
«Представник з міськради сказав, що вони в серпні виділили певну суму на бригаду. Такі донати з бюджету роблять раз в рік. Я пояснював, що добре було б не грошима допомагати, адже хтозна, як їх розподілять, а необхідне обладнання — закуповувати. Хотілося, щоб було більше фінансової підтримки від влади, а проблеми міста — залишили розв’язувати після війни. Я живу на Загір’ї й моя вулиця ніколи не була асфальтована, то і тепер потерпимо. Розуміємо, що за гроші на асфальт можна закупити багато дронів та врятувати не одне життя. Тому вважаю недоцільним масове брукування, яке було раніше. Для чого будувати ще один вокзал на «посьолку», якщо людина з поїзда хоче добратись у село і вокзал поруч, а він зараз порожній? Я не рахую чужі гроші. Просто в такий тяжкий для України час витрати на новий вокзал, масштабні будівлі — це сотні ракет, які могли летіти на голову кацапам... Цього я не розумію».
Олег Лисий обіцяє за кожну гривню, яку передадуть небайдужі люди, прозвітувати та обов’язково оприлюднити відео від військових. Тому сподівається на довіру, розуміння та підтримку.
Реквізити для допомоги 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс»:
- Карта ПриватБанку: 4149 6090 2122 1710
- Конверт Приватбанку за посиланням.
- Реквізити ПриватБанк:
- UA983052990262096400967876290
- Код ЄДРПОУ: 2476614337
- Отримувач: Лисий Олег Богданович
- Призначення платежу: допомога ЗСУ
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
