Учні гірничої школи в Катовіцах під час екскурсії в Калуші на ТЕСПі Історичну розвідку краєзнавця, ветерана хімічної промисловості Анатолія Дутчака оприлюднили на Фейсбук-сторінці "Old Kalush/Старий Калуш".
З’ясувати, що це за світлини, взявся Анатолій Дутчак. За його словами, сам Володимир Єдинак забув, де він їх знайшов в мережі, але потім, покопавшись в своїх архівах, знайшов місце зберігання фотографії. Світлини зберігаються в Музеї вугільної промисловості в Забже і розміщені на сайті музею.
Сам сайт неохайний, потребує ремонту, і як знайти ці фотографії, так і завантажити їх досить складно. "Old Kalush" відвідав музей і спробував вияснити ситуацію з тим сайтом. Втім адміністрація музею байдужа до ситуації із сайтом музею і не цікавиться ним. Але навіть такий стан сайту музею ще дозволяє ним користуватись і пробувати використовувати ті функції, які пропонує меню, зазначають на сторінці.
"Для відкривання і скачування тих фотографій я витратив приблизно пів дня, і якщо хтось хоче самостійно це також зробити, то це досягається шляхом проведення кілька десятків однотипних операцій перезагрузок і скачувань для кожної фотографії", — йдеться у дописі.
Це 13 почтових листівок, майже всі на дуже якісному фотопапері, для яких використовували фотографії калуського виробництва солей. Володимир Єдинак виставив не всі фото і пошук по сайту на ключове слово "Kałusz" дає ще одну фотографію, зроблену з негативу на склі, і на якій зображені учні гірничої школи в Катовіцах під час екскурсії в Калуші на ТЕСПі.
Також додатковим і цікавим є те, що три фотографії вручну підписані на зворотних сторонах — дві фотографії з працівниками солеварні і одна з локомотивом.
"Читати писаний польський важко і на моє прохання товариш з Фейсбук Stanisław Kucharzyk, який працює в Бещадському національному парку, перевів надписи на картках з працівниками на друковані польські літери", — зазначає Анатолій Дутчак.
Самі фотографії з підписами, на яких зображені працівники зайняті на виготовленні і пакуванні топок, є гарними ілюстраціями до сторінок книги Е. Віндакевича про виробництво солі, які Анатолій Дутчак переклав і помістив переклад в свою історію виробництва кухонної солі в Калуші:
"...робітник приносив сіль із помостів (ślimadeł) біля панв до формувальників у дерев’яних цебрах (putniach) вагою близько 50-60 кг і насипав її, підіймаючись по сходинках до корит, розміщених на різній висоті перед сушильнями... сіль, вибрану з панви й охолоджену на нижньом помості біля панви (ślimadło), товкли киями, щоб вона стала дрібною. Цю сіль потім кожні 6 годин за допомогою валка (pralnik) набивали в залізні форми, змащені всередині каніфоллю, а пізніше в алюмінієві форми... подальшим розвитком були циліндричні сушильні камери, запроваджені в 1869/72 рр. Це були вертикальні духовки (rury) з листового металу, розміщені на кінці панви в цегляній кладці, по колу яких були прикріплені залізні дискові кільця, на які були розміщені топки.
На панву було по 6 духовок. Через ці духовки проходили продукти згорання гази з-під панви... у 1893 році було введено пакування солі. Топки, які вийняли з апаратів, відправляли на ваги, на 100 кг могла бути різниця 1 кг плюс-мінус, потім сіль запаковували в паперові гільзи і зшивали дротом за допомогою машини. За 1 хвилину упаковували від 10 до 16 штук. Після упаковки їх розвозили на склади...".
formowanie soli warzonki ustawianie jej w aparatach /piecach/ dla wysuszenia Kałusz 1914 luty — формування вивареної солі і сушіння її в апаратах(пічках) для висушування
po wyjęciu wysuszonej soli topk. z aparatów, czyszczenie jej i zaszywanie ?? maszynce w kartony Kałusz luty 1914 — після виймання висушених топок, чищення їх і зашивання на машинках в картон
Листівки, де зображені будівлі і приміщення ТЕСПу, зроблені в кінці 20-30 років минулого століття, після будівництва фабрики. Листівки з працівниками солеварні і локомотивом в підписах зазначають дату 1914 рік. Втім в 1914 році могли бути зроблені фотографії, а почтові листівки — пізніше.
Дату негативу і фотографії з екскурсією можна визначити по детальному музейному підпису "Uczniowie Państwowej Szkoły Górniczej w Katowicach na wycieczce w Kałuszu. Uczniowie ubrani w peleryny i kapelusze, w tle drewniana wieża kopalni soli potasowych w Kałuszu. Zdjęcie z kolekcji Stanisława Majewskiego" — "Учні Державної гірничої школи в Катовіце під час поїздки до Калуша. Студенти в накидках і капелюхах, на задньому плані — дерев’яна вежа шахти калійної солі в Калуші. Світлина з колекції Станіслава Маєвського". В центрі серед учнів легко впізнається сам Станіслав Маєвський. В 30-х роках минулого століття він викладав в тій гірничій школі.
Сам негатив на склі був серед інших негативів придбаного музеєм архіву Станіслава Маєвського і знаходиться в музейній колекції таких негативів. Музей їх не виставляє на сайті. Втім на цьому сайті можна побачити проєкт комплексної консервації колекції скляних негативів у колекції Музею вугільної промисловості в Забже. Очевидно, проєкт чекає чи збирає фінансування.
В проєкті розміщені маленькі, низької якості іконки всієї колекції. І серед інших негативів Станіслава Маєвського є унікальне і, мабуть, єдине зображення стволу "Барбара" калуської копальні.
MGW/N/645/13 — pozytyw szklany przedstawiający szyb solankowy
Barbara w Kałuszu (Ukraina). Wymiary: 6x9 cm. Data powstania pozytywu: okres międzywojenny.
Zakupiony od Stanisława Majewskiego w dniu 6.12.1982r.
