Зараз Орест Костів присвятив цикл робіт воєнній тематиці У творчому доробку Ореста Костіва це уже 55 виставка, 12 — персональна. Тут будуть охоплені твори впродовж 35 років його діяльності, окремі із приватних колекцій.
«Якщо розглядати термін «Паралакс» як філософську концепцію, то це означає переміщення, зміну погляду на певний об’єкт. Ми розглядаємо в цьому випадку мою діяльність, зокрема її витоки та теперішній етап. Це є моментом самопізнання як для автора, так і для тих, хто цікавиться моєю творчістю. Планую представити близько 70 картин, з них 10 — із приватних колекцій. Буде мій перший твір, створений у 1989 році. Він був відгомоном на події в Європі, зокрема падіння Берлінської стіни. Тоді в мене з’явився цілий цикл робіт, присвячених політичним змінам і очікуванням українців від розпаду Радянського союзу. Гостра, болюча тема, яку на той час обговорювали з моїм батьком, його колегами, і тоді в творчому періоді відображалися такі настрої».
У 1992 році, за словами художника, напрацювання потрапили на виставку у Національному музеї у Львові. Там дивувались: невже молодий художник може так мислити і виключно такі теми його хвилюють? Митець, переконує співрозмовник, повинен загострювати свою увагу на тому, що відбувається у період, який проживає, і намагатись на нього вплинути.
«Цей артпроєкт поєднує кілька творчих напрямків, таких як фігуративний та абстрактний живописи. До фігуративного належить і цикл сюрреалістичного напрямку, і концептуального, позбавленого зображувального начала, безпредметного. Навіть у абстрактних творах я намагаюсь передати свій емоційний стан. Абстрактними формами, плямами доносити певний зміст, актуальні переживання або спогад про минуле. Крайня картина, що буде на виставці, створена впродовж останнього місяця, але це поки інтрига. Є й такі написання, що займали до тижня часу, а найбільше — цілий рік. Зараз присвятив цикл робіт воєнній тематиці. Своїми ранніми творами я про неї попереджав та закликав бути пильними. Імперія нібито зникає, попри те здійснює свою тоталітарну проєкцію на свідомість багатьох людей. Навіть після 35 років цей вплив ще трагічніше відчувається, а тенденції залишаються ті самі».
Орест Костів відкидає основний постулат про те, що художник зображує виключно свої вподобання, тобто працює для усолодження смаків публіки. Для себе ж давно відкрив зовсім інший мистецький шар — вплив на свідомість людей завдяки формам, формообразам, своєму мисленню та ставленню до дійств чи явищ. Пояснює, що митець має бути хронікером тих подій, в яких перебуває.
«Майбутня виставка поєднає також кілька тематичних напрямків. Не можливо такою ретроспективою звузити погляд глядачів виключно на якусь одну тему, але не можна оминути і крайніх граничних точок, екзистенційних. Бо є поняття добра і зла, миру і війни — на цих контрастах хочемо обіграти експозицію з організаторами виставки. Найголовніше, якщо аналізувати певні періоди, прослідковується стилістика автора, бо для художника важливо підкреслити свій стиль, манеру, за якою його, власне, і впізнають. Там є певні стилістичні ознаки, чи це є реалістичне творення чи символічне. На виставці бачимо той чи інший твір довершиним і не розуміємо саму психологію його створення та ідею».
Співрозмовник каже, що глядач повинен співдіяти і співтворити, не бути байдужими до творчості митців, бо це є метафізика творення, вона стосується і музики, і театру, і живопису. Основна ідея артпроєкту — виставка постмодерністського характеру, адже основний блок представлених у ній творів саме цього періоду. Мистецтво покликане розмірковувати про складні сторони життя. Художнику перш за все треба вміти активно пропагувати свої ідеї. Не тільки в сенсі свого стилю, майстерності, професійного знання, але й в сенсі нового погляду на ті чи інші явища.
«Виставка «Паралакс» — це зміщення розуміння і попри те, що відбулося часове зміщення, багато тем набули ще гострішого звучання та драматизму. Я розумію, що той стиль і спосіб донести свою думку є актуальним для цього часу», — підсумував Орест Костів.
В перспективі художник хоче бачити продовження свого проєкту не тільки в часі, але й просторі. Тому сподівається, що після перемоги її презентуватиме у Івано-Франківську, Львові, Києві. Виставка — візуальний проєкт, що має за мету показати не тільки основні мистецькі тенденції, що відбуваються в Україні, а як вони узгоджуються з процесами, що проходять в Європі. Якісна співпраця, діалог з глядачем має бути через роботи митця. Також художник представить на виставці артоб'єкти та свічники, виконані з дерева, таким чином продовжуючи певною мірою працю свого батька, який створював модерні дерев'яні скульптури.
Наступного року планує створити виставку робіт учнів своєї школи. Зараз у художника навчається п’ятеро дітей. Наймолодшій — п’ять років, двоє готуються до вступу у Львівську академію.
«Моя школа опирається на розвиток власної фантазії. Юні таланти розкривають свої здібності під толерантним, але пильним оком художника, який дозволяє фантазувати, а не нав’язує свої певні патерни. Надихає, що твої знання переходять в когось. Відмовляю у проведенні навчання, коли приходять за місяць до вступних іспитів, таким чином відбувають певну дресуру. Для підготовки потрібно мінімум рік або два».
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
