Світла пам’ять і слава Герою Миколі Коневичу! Волонтерка Оля Бойко пригадала момент знайомства з Миколою на фронті. Це було минулого року на Різдво біля Вугледару в Новоукраїнці, повідомляють "Вікна".
«Ми приїхали з франківськими семінаристами, які в три голоси колядували разом із нашими воїнами. Таким чином передавали хлопцям частинку душі та Різдва. У мене є фото, де Микола Коневич стоїть позаду мене. Він був посміхнений, позитивний, спокійний, врівноважений, надійний. У нього така мила була посмішка. Добра людина — це видно одразу, у спілкуванні спокійний голос, не агресивний у поведінці. Дуже позитивний. Саме таким він залишиться в моїй пам’яті, бо такі втрати прирівнюються до особистих».
Микола Коневич народився 8 липня 1979 року в с. Степанівка. Дитячі роки пройшли у рідному селі, де він закінчив початкову школу. Згодом продовжив навчання у школі в сусідньому селі, а відтак вступив до Вищого професійного училища №7 в Калуші. Також здобув другу спеціальність у Кіцманському технікумі Подільського державного аграрно-технічного університету, повідомила Калуська міська рада.
Працював на промислових виробництвах Калуша більше 20 років. Активно захоплювався створенням дерев’яних виробів, в які вкладав частину своєї душі.
У 2003 році зустрів майбутню дружину Тетяну. У шлюбі народилися син та донька.
З початком повномасштабного вторгнення росії, Микола, не роздумуючи, став на захист Батьківщини та пройшов шлях від кулеметника до командира відділення. За час служби побував у найгарячіших точках — Адвіївка, Покровськ.
Молодший сержант Микола Коневич отримав почесний нагрудний знак «Золотий хрест» від головнокомандувача Збройних сил України. Також нагороджений медаллю «За оборону рідної держави».
Гідно та віддано служив командиром відділення РХБЗ однієї з військових частин. 28 жовтня 2024 року під час виконання обов’язків внаслідок поранень, несумісних із життям, отриманих у результаті ворожого мінометного обстрілу на Донеччині, Герой, на превеликий жаль, загинув.
Сьогодні, 1 листопада, полеглого 45-річного Захисника провели в останню путь. Рідні, друзі, мешканці громади, побратими прийшли віддати шану й схилити голови за найвищу жертву нашого земляка в ім’я вільної і незалежної України.
Похоронили Героя на кладовищі у рідному селі Степанівка.
