До пам’ятника розстріляним учням торгівельної школи поклали квіти. Фото: Музейно-виставковий центр, міська рада Вчора, 4 листопада, минула 81 річниця з часу розстрілу 11 учнів торгівельної школи та батька одного із них на тодішньому Ринку (тепер площа Героїв. — Авт.) у Калуші. До цієї дати теперішнім старшокласникам міських закладів освіти, як повідомила Калуська міська рада, показали документальну стрічку «Спомин».
Показ фільму відбувся у кінозалі «Час кіно» палацу культури «Мінерал».
Провідний науковий співробітник співробітник Краєзнавчого музею Калущини Іван Тимів розповів присутнім про торгівельну школу у Калуші і трагедію, спогади про яку досі живі і болять мешканцям міста.
«Німці це робили прилюдно спеціально. Такі акції для них були звичні. Вони хотіли залякати населення, показати, що так буде з кожним, хто буде бунтуватися проти їхньої влади», — підкреслив Іван Тимів.
До смертної кари учнів торгівельної школи прирекли за членство в Організації Українських Націоналістів. Спогади по ті трагічні події болем відгукуються у серцях калушан і досі.
«Серед розстріляних — два брати моєї мами, рідний і двоюрідний, і мій старший двоюрідний брат», — поділився голова Калуської міської організації Конгресу Українських Націоналістів Олег Кушлик.
У виступі Олег Кушлик провів паралелі між безчинствами нацистського режиму у 40-х роках минулого століття, і звірствами, які зараз коїть в Україні російський окупант.
Документальна стрічка «Спомин» була створена чотири роки тому до 77-их роковин трагедії. Авторкою ідеї та режисеркою стала Леся Піцик, керівниця муніципального народного театру «Легенда». Ролі рідних невинно розстріляних зіграли 11 акторів театру. А у зйомці допомагало тодішнє «Калуське міське телебачення», зокрема оператором був Євген Білих, повідомляють «Вікна».
Сестри, батьки та інші родичі згадували, що гестапівці розстріляли 11 учнів Торгівельної школи за участь в ОУН. Їх нібито здала секретарка Ковальська, яка побачила списки у одного із працівників-учасників. Батько Йосипа Країнського — 45-річний Михайло отримав таке ж покарання через зібрання у своєму домі. Хлопців віком від 16 до 21 року забрали вранці 31 жовтня у Станіславові. Там відбувся суд, а 4 листопада 1943 року їх привселюдно розстріляли на ринковій площі в Калуші. Це було показово для решти українців. Після цього запакували на машину і де ділися їхні тіла, досі невідомо (одна із версій, що у лісі між Пійлом та Сівкою-Калуською. — Ред.). Родичі змогли тільки зібрати кров у банки для поховання. У стрічці є спогади і директора закладу Михайла Гуцуляка, викладені у власній книзі-спогадів «Чи сказав правду вітер?». Також у сценарії використано матеріали шостої книги Миколи Когута «Герої не вмирають» та збірник наукових статей «Калуські історичні студії», архівні фото та статті.
