Як відбуваються музично-терапевтичні сесії та який від них ефект, «Вікна» і почули, і відчули.
З Олександром Скаєм зустрічаємось у молодіжному центрі «Хаб 93». Саме в центрі, але тоді ще в іншому приміщенні, психолог проводив перші сеанси для внутрішньо переміщених осіб у березні 2022 року. Останнім часом частіше працює у протезній клініці Superhumans та реабілітаційному центрі у Львові. Проте досвід застосовував і у реабілітаційних відділеннях калуської та обласної лікарень.
Олександр уже десять років, як переїхав до Калуша, після одного зі своїх концертів. Розповідає, що музика його почала цікавити у підлітковому віці — приблизно в 14 років. Проте музичної освіти у нього немає досі, але це не заважає творити.
«Освіту психолога я здобував впродовж 2000-2005 років. Паралельно в той час почав займатись музикою: створювати перші музичні банди та грати на гітарі. А у 2007 році, переїхавши з Одеси до Києва, — грати професійно. Зараз музика займає 90% мого життя. Я її слухаю та створюю, а уже понад два роки музикою ще й допомагаю іншим».
Музикант-психолог має декілька проєктів: Light Dreams (дует з дружиною Ольгою розпочали у 2013 році. — Авт.), FunBeat (діджейський проєкт, який презентував в одному із калуських пабів. — Авт.) та Ambiotik. Крім цього, викладає, пише музику та займається музичним продакшином. Проєкт Ambiotik — створення музики для терапевтичних сесій, який стартував під час повномасштабного вторгнення та був розрахований на допомогу тим, хто пережив війну, психологічні стреси, посттравматичні синдроми. Ще навчаючись в університеті, Олександр дізнався, що існує музика, яка допомагає лікувати, так звана музична терапія. Хотілось спробувати, хоча знань як у музиканта було недостатньо. Не отримавши підтримки у навчальному закладі, музикант не полишав ідеї, тому постійно слідкував за розвитком музичної терапії, впливу музики на свідомість та емоційний стан.
«У 2022 році я відчув, що можу допомогти людям, поєднавши свої психологічні знання, зокрема, із групових занять, та музичні вміння. Спочатку в березні провели сесії для ВПО. Через рік я познайомився із Вадимом Лавренюком та його громадською організацію, тому разом почали шукати шляхи втілення такої реабілітації серед військових та ветеранів. Спочатку — на базі Калуської ЦРЛ, потім — обласної лікарні, тепер — разом із проєктом «Victory Beats» у Львові».
Олександр Скай створив три програми музично-терапевтичних сесій, які є в безплатному доступі на Ютубі. Тривалість однієї сесії — в середньому 20 хвилин. У майбутньому Олександр прагне поширити свій метод і за межі України, адже музична терапія підкріплена ліцензією.
«У нас в Україні немає психологічної культури. Всі думають, що якщо психолог, то зразу лікує психів. Тому спочатку люди, в тому числі й військові, налаштовані скептично. Насправді психолог — це більше про спілкування. Кожна з моїх музично-терапевтичних сесій складається з трьох етапів. На першому — пояснюю основу та мету процесу. Після цього кожен сідає, чи в ідеалі лягає зручно, щоб якомога більше розслабити тіло. Тоді відбувається сам музичний момент, коли людина слухає музику і мій голос, який допомагає перемкнутись. Музика допомагає швидше зануритись у сам процес. Коли тіло розслабляється, а свідомість вимикається, людина може й заснути. У музиці закладені частоти, що впливають на головний мозок і безпосередньо на стан розслаблення. А наприкінці сеансу додаються ще й такі, які допомагають пробудити людину. На завершення ми спілкуємось, ділимось враженнями, емоціями та відчуттями. Потрібно мінімум 3-4 сесії, щоб познайомитись зі своїм тілом. В нас багато людей не розуміють, що напруження чи біль не знімається виключно таблетками».
Результатом таких занять, за словами самих військових, є відновлення сну або його поліпшення та зняття фантомних болів (біль кінцівки, якої не існує. — Авт.), адже багато людей втратили на війні руки й ноги. На жаль, ця практика не розповсюджується на всіх захисників, що лікуються, адже серед них бувають з черепно-мозковими травмами, контузіями, або взагалі ті, що втратили слух. Олександр впроваджує свій метод на волонтерських засадах, інколи робить онлайн-сесії. Так хоче допомогти хлопцям, які пішли захищати його від ворога, повернутись до нормального життя та швидше адаптуватись у ньому.
Разом із «Вікнами» на короткій терапевтичній сесії вкотре побував і Вадим Лавренюк — військовослужбовець 79 батальйону 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, який став на захист України з 26 лютого 2022 року. А 28 серпня 2023 року разом із двома однодумцями-побратимами став співзасновником ГО «Ветерани захисту Батьківщини».
«Війна застала мене у Києві, де я жив та працював юристом. Перші «прильоти» були 300 метрів від мого будинку. Наша «чарівна сімка» — всі калуські друзі дитинства — прийняли рішення обороняти країну. За майже три роки, пройшовши різні випробування, страхи, болі та травми, впевнений: ми б зробили це ще раз. Великою перевагою було те, що ми так довго знайомі, розуміємо з пів слова, знаємо сильний бік кожного».
Щодо музичної терапії, то саме Вадим та його друзі-військові були першими, на кому її випробовували, зокрема, коли демонстрували лікарям реабілітаційного відділення. Захисник розповсюдив записи музично-терапевтичних сесій серед своїх знайомим, та й сам часто вдома, на зміні чи в машині вдягає навушники та розслабляється.
«Враховуючи тривалий період служби, повсякденні стресові ситуації, яких потрібно якось позбуватися, завдяки музиці — це ефективно виходить. Вона допомагає заснути: навушники вдягнув — і в тебе є можливість побути з природою. Звуки тебе переносять в ліс, море, гори. Така терапія дає можливість розслабитись як тілу, так і мозку. Після цього думки стають вільніші та позитивніші. Такий процес поліпшує організм комплексно, додаючи сили фізично та психологічно. Відвідавши хоча б один сеанс, автоматично розумієш: де, що, на якому етапі розслабити, вдихнути чи видихнути повітря, відпустити думки. Великою перевагою є зручність розміщення, а не перебування увесь час в одній позі».
Військовослужбовець розповідає, що, крім таких сесій, у громадській організації «Ветерани захисту Батьківщини» читав лекції на історичну тематику його наймолодший побратим Захар Остап’юк (хлопець пішов служити у 18 років і паралельно вчився на історичному факультеті. — Авт.). Вадим вважає, що важливо допомагати захисникам відчути себе потрібними й в цивільному житті, тому вдячний Олександру за його внесок.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер