Миколи Лесюка не стало на 84 році життя Микола Лесюк працював до останніх моментів, розповіла у соцмережі Саманта Бусило.
"Він був такий щасливий, коли закінчив свій magnum opus присвячений сім'ї Коваль у вересні. З однаковим захопленням говорив про мову, свій хор, своїх улюблених онуків, про секрети домашнього масла чи ніжок в желе. З перших хвилин у Франківську мене благословили морем доброти. Останнім часом він сильно страждав через хворобу, але найбільше хвилювався і дуже болів за свою улюблену Батьківщину. Шановний професоре, будь ласка, бережіть нас... Спочивай з миром", — йдеться в повідомленні.
Спогадом про вчителя поділилася і Мар'яна Атаманчук:
"Ідуть кити, котрі тримали мовний світ. Ідуть ті, котрі закладали під тобою фундамент любови до України! Котрі навчили відчувати мову! Котрі пояснили народження кожного словечка! Як то буде далі без них?! Ми ще не готові творити так, як це робили Ви… Вічная памʼять… Вічна подяка за все й пошана… Туруватимемо, Миколо Петровичу! "Ви ж маєте мою "Мова чи язик"? Зачитайте, хай діти знають, що наша мова — наймилозвучніша з усіх європейських мов!" Боже, тільки дозволь йому із небес підказувати…" — йдеться в спогаді.
За повідомленням рідних, прощання з Миколою Лесюком відбудеться у його домі за адресою: Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 17. Деталі повідомлять згодом.
Довідка. Микола Лесюк народився 25 лютого 1940 року в селі Ковалівка Коломийського району Івано-Франківської області.
Закінчив Івано-Франківський педагогічний інститут. Працював на шахтах Донбасу.
З 1967 року працював в Івано-Франківському педагогічному інституті на кафедрі української мови. Завідувач кафедри з 1983 року.
У 1975–1983 — заступник декана, в 1989–2004 — декан філологічного факультету.
Микола Лесюк та інші викладачі цієї кафедри проводили курси української мови, які після надання їй у жовтні 1989 р. державного статусу було зорганізовано на багатьох промислових підприємствах та в установах нашого обласного центру.
2004 року у Прикарпатському національному університеті створили інститут філології, що об'єднав усі філологічні спеціальності (українська, англійська, польська, німецька, французька, російська, китайська мови). Першим директором цього інституту впродовж двох років був Микола Лесюк. 1996 року Миколу Лесюка обрали на посаду професора, завідувача кафедри слов'янських мов.
Був автором 260 наукових праць, спрямованих на утвердження державного статусу і збереження чистоти української мови. Його статті публікували в наукових виданнях не лише України, а й Польщі, Чехії, Білорусі, Росії.
1993 року Микола Лесюк у видавництві «Вища школа» випустив у світ спільно з Ярославою Вакалюк навчальний посібник з української мови для університетів, 2004 р. — книжку «Доля моєї мови», що мала значний громадський резонанс в Україні (статті про функціонування української мови в умовах перманентних заборон, тривалої експансії окупаційних режимів російської, а потім радянської імперій), та посібник «Українська мова. На допомогу вступникам».
2005 — підручник-самовчитель української мови для поляків.
2009 — монографія «Мовний світ сучасного галицького села», де схарактеризовано говірку рідної Ковалівки, зібрано фразеологізми та паремії, записані від матері й інших жителів села, подано зразки місцевого мовлення.
Досліджував історію становлення української літературної мови в Галичині.
Делегат установчої конференції Товариства української мови ім. Тараса Шевченка в Києві 11 лютого 1989 року. Був одним з організаторів проведеної через два місяці, 15 квітня, установчої конференції обласної організації цього товариства, автором першого її статуту.
Микола Лесюк співав у чоловічій хоровій капелі «Червона калина». член Народного руху України. Депутат обласної ради першого і третього демократичних скликань (обидва рази очолював її постійну комісію з питань освіти, науки та культури), член президії ради.
За вагомий внесок у справу українського відродження, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 140-річчя «Просвіти» він отримав Подяку прем'єр-міністра України.
Микола Лесюк нагороджений медаллю «Будівничий України», грамотами Міністерства освіти і науки України, Центрального правління товариства «Просвіта», ОДА та обласної ради, Івано-Франківської єпархії УГКЦ.
1996 року — премія імені Марійки Підгірянки обласної організації Товариства української мови імені Тараса Шевченка «Просвіта».
2004 року — міська премія імені Івана Франка за книжку «Доля моєї мови».
