ВІКНА 22 роки поруч!

У Івано-Франківську відкрили анотаційну дошку загиблому воїну Олександру Радіонову

На фасаді Ліцею №13 відкрили анотаційну дошку загиблому в російсько-українській війні Герою Олександру Радіонову. Він був навідником 3-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 8-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.
Переглядів: 153
27 жовтня 2022 року під час бойового завдання Олександр зник безвісти в Луганській області

27 жовтня 2022 року під час бойового завдання Олександр зник безвісти в Луганській області. Попри проблеми зі здоровʼям він вів активний спосіб життя: займався бігом, щороку ходив у гори. За словами матері загиблого Оксани Радіонової, її син був завжди душею компанії і саме тією людиною, яка ніколи не залишить у біді, інформує oper-info.

«Саша був неймовірно веселий і життєрадісний, настільки, що всю роботу він виконував приспівуючи, пританцьовуючи. Ніколи не боявся ніякої роботи, брався за все, був опорою мені. Я йому говорила: «ти розумієш, що в тебе є можливість не йти туди?», а він говорив: «мам, я не зможу жити так!». Коли він пішов на війну, то запевнив, аби я не хвилювалась, бо він не йде туди помирати. Він є справжнім Героєм, моїм захисником», — каже мати загиблого Оксана Радіонова.

Роман, однокласник та найкращий друг, з теплотою згадує їхню багаторічну дружбу. Має теплі і радісні спільні спогади ще від першої зустрічі аж до останніх днів.

«Він був надзвичайно позитивною людиною. З ним якихось спогадів поганих або неприємних немає взагалі, тільки веселі. Як ми з ним перший раз зустрілись в 4 класі, так і до останнього щодня розмовляли, дружили, бачились», — розповідає однокласник та близький друг Роман.

Бабуся загиблого хлопця Катерина не приховує свого горя. Вона згадує Сашка, як надзвичайно теплу людину. Він любив життя і допомагав своїй родині. Жінка з болем розуміє,  що така трагічна доля обірвала життя молодого і доброго хлопця.

«Я багата бабуся, у мене є 5 внуків, всі вони дуже хороші внуки, але Саша був надзвичайним.  Коли приходив до мене й обіймав, то від нього йшло таке тепло. Він дуже спішив жити, допомагав своїй сім’ї,  дуже шкода, що так сталось», — каже бабуся загиблого Радіонова Катерина.