Дев’ять довгих місяців реабілітації стали для Володимира Сірка випробуванням Коли Володимир Сірко повертався додому з чергового завдання, де разом із побратимами очищав від вибухонебезпечних предметів прифронтові території, у його серці завжди була одна думка: "Ще один крок до безпечного майбутнього". Але грудень 2023 року змінив усе, інформують "Вікна" з посиланням на Головне управління ДСНС України в Івано-Франківській області
"Я пам’ятаю, як усе сталося: різкий вибух, темрява, біль і хаос… Спершу подумав, що це кінець. Але броня і захисні окуляри врятували моє життя. А ще ті, хто був поруч. Мої колеги-медики швидко надали допомогу, зробили все, щоб врятувати мені життя", — згадує Володимир.
Тоді життя поділилося на "до" і "після". Дев’ять довгих місяців реабілітації стали випробуванням не лише для його тіла, а й для душі.
"Було важко дивитися на себе в дзеркало і думати, що я більше не зможу робити те, що люблю. Але мій син говорив: "Тату, ти мій герой! Я хочу бути, як ти!". Це надихало", — ділиться сапер.
Його підтримували і колеги, які стали другою родиною.
"Колектив лікує", — зізнається Володимир.
Він відчував, що не має права здатися, бо його місія рятувати життя нікуди не зникла.
Сьогодні Володимир Сірко знову в строю. Він не лише повернувся до своєї роботи, а й узяв на себе нове завдання: навчати інших ризикам мінної безпеки. Його уроки відвідують діти, дорослі, навіть люди похилого віку.
"Я хочу, щоб кожен знав, як діяти, коли бачиш небезпечний предмет. Це може врятувати життя", — каже Володимир.
Його історія почалася ще у 2006 році, коли він став частиною першої піротехнічної групи в регіоні. Перші розмінування складів у Новобогданівці стали його стартом у професії, яка вимагає неймовірної зосередженості й сміливості. А вже у 2015 році Володимир уперше поїхав у зону бойових дій. Станиця Луганська, Донецьк, Авдіївка, Мар’їнка — тисячі гектарів розмінованих територій залишилися за плечима його команди.
А після повномасштабного вторгнення він разом із побратимами працював у найгарячіших точках: Київщина, Харківщина, Донеччина. Кожна нова ротація була викликом і водночас шансом зробити українську землю безпечнішою.
Сьогодні Володимир говорить про майбутнє з надією:
"Я не шкодую ні про що. Так, шлях був важким, але я маю заради кого жити і працювати. Мій син дивиться на мене з гордістю, і це найбільша нагорода".
У Головному управлінні ДСНС України в Івано-Франківській області зазначають, що Володимир Сірко — приклад того, як людина може знайти в собі сили повернутися до улюбленої справи, навіть коли здається, що все втрачено.
