Премію заснували з ініціативи обласної ради та обласної державної адміністрації Обласна премія імені Марка Боєслава у жанрі військової літератури заснована з ініціативи обласної ради та обласної державної адміністрації та має на меті відзначення авторів, які безпосередньо брали участь у бойових діях, є членами сімей військовослужбовців та ветеранів російсько-української війни, АТО/ООС, військовими журналістами, волонтерами. Рішення про заснування премії було прийняте на 36-ій сесії обласної ради 5 грудня 2024 року, інформують "Вікна" з посиланням на Івано-Франківську обласну раду.
Присуджуватися премія буде в чотирьох номінаціях. Дві з них — проза та поезія у жанрі військової літератури авторів, які безпосередньо брали участь у бойових діях, є членами сімей військовослужбовців та ветеранів російсько-української війни, АТО/ООС, військовими журналістами, волонтерами. Ще дві номінації — проза та поезія у вільних жанрах авторів, які безпосередньо брали участь у бойових діях.
Завданням премії визначено гідне вшанування талановитих прикарпатців, відкриття нових імен творчих особистостей, які фізичною та словесною силою оберігають нашу землю, популяризація новітньої історії України та її безпосередніх творців, сприяння патріотичному вихованню молодих українців.
Довідка. Михайло Дяченко (псевдонім Марко Боєслав) — відомий ідеолог, публіцист та пропагандист українського збройного підпілля Організації українських націоналістів, Української повстанської армії.
Михайло Дяченко народився 25 березня 1910 року в селі Боднарів Станиславівського повіту. Був четвертою й останньою дитиною в селянській родині Василя та Марії Дяченків. В десятирічному віці залишився круглим сиротою, батьків хлопцеві замінив старший брат Микола. Навчався в українській гімназії в місті Станиславові. У гімназійні роки в Михайла прокидається потяг до літературної творчості.
По закінченні Станиславівської української гімназії у 1930 році вступає на правничий факультет Львівського університету. Будучи студентом, у 1930 році стає членом ОУН. Після арешту Олекси Луцького 28 вересня 1933 року очолював осередок ОУН у Боднарові.
Далі підпільна діяльність чергувалася з політичними ув'язненнями у польських тюрмах у 1934–1935 та 1937–1939 роках. Перед вступом радянських військ до Станиславова 18 вересня 1939 року, Михайло Дяченко втік із залишеної поляками тюрми.
Упродовж 1930-х років Михайло Дяченко видає одну за одною поетичні збірки «Іскри» (1936), «Юні дні» (1938), «Село» (1939), публіцистичну збірку «Земля плаче» (1936).
Під час німецької окупації (листопад 1941 — вересень 1944), Дяченко перебував у рідному селі Боднарові, куди переїхав із сім'єю після одруження, працював у Станиславі в товаристві "Сільський господар".
Невеличкою збіркою поезій «За волю» (1945) розпочинається підпільна творчість Михайла Дяченка, який більше відомий у 1945—1952 роках під літературним псевдонімом «Марко Боєслав». У 1946–1949 роках з-під пера Марка Боєслава вийшло чимало віршів на повстанську тематику, що склали такі збірки: «Непокірні слова», «Вітчизна кличе», «Протест», «В хоробру путь», «Із днів боротьби», «Хай слава луна» та інші. Писав Марко Боєслав і прозою. Його новели, оповідання, публіцистичні твори друкувалися у підпільних газетах та журналах. За літературно-журналістську та пропагандистську діяльність Дяченко-Боєслав був нагороджений у серпні 1948 року Срібним Хрестом Заслуги.
Останні 8 років життя провів у рядах повстанців. Востаннє Марка Боєслава родичі бачили в жовтні 1950 року за селом Завадка біля Калуша.
23 лютого 1952 року семеро підпільників ОУН, у тому числі і Микола Дяченко, застрелилися в бункері, який оточили військовослужбовці груп Управління МДБ. Вивезені тіла повстанців знайдено після падіння СРСР. Під час ексгумації останки Дяченка-Боєслава впізнали за срібною коронкою зуба, вставленою Михайлові ще в юності. 1992 року героїв урочисто перепоховали в Солотвині.
Односельці поставили в центрі Боднарова пам'ятник роботи Ігоря Семака Михайлу Дяченку (та його побратиму-однолітку Олексі Луцькому) і назвали його іменем вулицю. Також і на його честь названа в Калуші «вулиця Братів Дяченків», а в Івано-Франківську — «вулиця Боєслава».
