Пані Валентина переїхала до Войнилова із Покровська Пані Валентина — з міста Покровська Донецької області. Вперше вона дізналась, що таке війна, коли їй було лише 5, йдеться на Фейсбук-сторінці "Карітас Івано-Франківськ", інформують "Вікна".
"В перший день війни ми з мамою отримали поранення, я в ногу, мама — в руку", — розповідає жінка.
Про дитинство згадує з сумом. Каже, часи були важкі. Мама її виховувала сама. Працювала на будівництві, робота була дуже тяжка.
Коли пригадує молоді руки, трохи веселішає. Показує стару фотографію з чоловіком.
"Але красень був, — посміхається пані Валентина. — Подивіться, які ми тут щасливі, а які красиві!".
Чоловік був родом з міста Хуст Закарпатської області. У подружжя народилась красуня-донечка. Та невдовзі чоловік помер. Але пані Валентина розповіла цікаву історію, яка трапилася, ще коли вона лише вийшла заміж та була вагітна. Їй прийшов лист від знайомого хлопця. Він зізнавався їй у коханні. Але, звісно, вона відмовила залицяльнику.
Та вони все-таки зустрілися. Вже після смерті чоловіка. Видно, судилося бути разом. І з тих пір прожили разом 52 роки.
За життя жінка спробувала себе у двох професіях: спершу була військовим комісаром. Але коли донька народила двох дітей, жінка звільнилася, аби допомогти їй доглядати за ними. Пізніше працювала черговою на залізничному вокзалі.
Зараз жінка дуже радіє, що вона у прихистку. Бо у Покровську пані Валентина цілий місяць була без їжі.
"Я їла лише хліб і пила воду, — розповідає жінка. — Поряд ні одного сусіда вже не було, всі виїхали".
Пані Валентина жила в маленькому будинку, підвального приміщення не було. Залишатися там було небезпечно для життя. Виїхати жінці допомогли волонтери.
Жінка любить грати в шашки. П’є каву, але лише тоді, коли тиск падає.
Нагадаємо, прихисток для внутрішньо переміщених осіб старшого віку знаходиться у селищі Войнилів Калуського району Івано-Франківської області. У ньому проживає близько 40 людей "золотого віку", які приїхали з Херсонщини, Донеччини та Харківщини.
