26-річний Іван Голубка загинув 5 червня 2023 року в бою з російськими окупантами під Бахмутом на Донеччині Про це йдеться в указі від 5 грудня 2024 року, пише "Бліц-Інфо".
"За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю: Присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" Голубці Івану Васильовичу — молодшому сержанту (посмертно)", — зазначається у документі.
26-річний молодший сержант Іван Голубка, позивний Батько, загинув 5 червня 2023 року в бою з російськими окупантами біля села Яковлівка, що під Бахмутом на Донеччині. Захисник отримав смертельне осколкове поранення, розповідають про Героя на платформі пам'яті Меморіал.
Іван народився в селі Дебеславці Івано-Франківської області. Під час навчання у школі захоплювався спортом та активно брав участь у шкільних змаганнях. Займався художньою самодіяльністю. Згодом здобув фах автомеханіка у Коломийському індустріальному педагогічному коледжі. Потім вступив у Тернопільський національний університет імені В. Гнатюка. Пройшов строкову військову службу. В цивільному житті працював у сфері будівництва — займався ремонтом квартир і будинків. Захоплювався конями та лижним спортом.
У травні 2022 року чоловік приєднався до лав захисників та вирушив на фронт, щоб стримати повномасштабне вторгнення окупантів. Іван служив у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс» Збройних Сил України. Обіймав посаду заступника командира бойової машини, навідника-оператора.
«Мій коханий був найпрекраснішою людиною у світі, добрим, чуйним, мужнім, веселим, люблячим, розумним. Ми пройшли багато різного і ще багато чого мали пройти, але, на жаль, ця клята війна… Він — мій ясний промінчик, ясне сонечко, яке мене зігріває, моя велика безмежна любов. Він — наш янгол-охоронець. Я дякую тобі, мій найдорожчий, за все, що ми з тобою пройшли, за кожну проведену разом хвилину, за всі моменти, а вони у нас були найпрекрасніші. За кожну твою, мою улюблену посмішку, за всі твої гарні слова, за твою доброту. Навіть коли ти злився, ти був найгарнішим на світі, обожнювала твої жарти. Ти любив до останнього подиху. Тримав мене міцно за руку. Любив, коли розділяли тисячі кілометрів. Любив до останнього «люблю». Цей біль, біль, який роздирає душу. Душу, в якій вже нічого не лишилося. Тільки найтепліші, найулюбленіші спогади про тебе. Кохаю тебе, все життя і до останку», — написала наречена загиблого Владислава Гарбуз.
«Для мене він був добрий знайомий, який також дружив із моїми дітьми. Він був дуже щирою, доброю людиною, душею компанії. Рано залишився без мами — вона померла від онкології. Допомагав батькові у вихованні сестри з інвалідністю», — розповіла Орислава Янишенко.
Поховали воїна на Алеї Слави цвинтаря в рідному селі. 1 жовтня 2023 року на фасаді Дебеславцівської гімназії встановили меморіальну дошку на його честь. В Івана залишилися батько Василь, брат Василь, сестри Мар'яна, Любов та Оксана, наречена Владислава, племінниці Еріка та Ангеліна.
