Миколу Харандзюка цінують у ліцеї і не хочуть відпускати Про свої обов’язки у ліцеї та як проводить час поза ним ділиться з "Вікнами".
Другий рік Микола Харандзюк та його напарник Ярослав Васильович, на шість років старший, працюють двірниками у Калуському ліцеї імені Дмитра Бахматюка. До того часу пан Микола вісім років був тут садівником.
«Працював 26 років в об’єднаному залізничному господарстві «Карпатнафтохіму», бригадиром на залізниці. Нас скоротили і я перейшов в освіту. Спочатку з біржі відправили поруч, в 11 початкову школу, де я пропрацював не більше трьох років. Був робітником з обслуговування та на пів ставки двірником».
Дуже подобалась робота садівника, адже любов до лісу йому прищепив татів брат — стрий був лісником. А ще Микола Харандзюк жив біля лісу у селі Майдан під Івано-Франківськом.
«У ліцеї підтримував роботу попередника: підрізав дерева, досаджував, косив. Посадили алею з десяти сакур, а також дві деревоподібні півонії. Стараємось тримати у культурному вигляді наше подвір’я».
Співрозмовник не жаліється і на теперішню свою роботу: каже, що вона не є важкою, проте кожна пора року має свої завдання. Сьогодні, наприклад, до приходу «Вікон» (11:00. — Авт.), три години прибирав все, що залишили мешканці міста від учора.
«Зранку починаємо збирати сміття, бо за ніч накидали. Тут гуляють з собаками, тож на бруківці палиці, які кидають тваринам, папір, собачий послід. Тепер уже сніг падає, то потрібно буде промести, хоча зими уже не ті. Зранку, коли сніг лежить, то, поки ще немає дітей, саморобними санами прочищаємо основні проходи, а до кінця дня від бордюра до бордюра чистимо решту. На перервах з’являється сміття, особливо стаканчики від кави та чаю. На стадіоні бігають калушани, які також залишають щось для прибирання. Тому слідкуємо за чистотою та порядком, намотуючи кола до 16:15. Маємо пів години перерви на обід».
Ніхто нікого в шию не гонить, переконує Микола Миколайович, проте робота має бути зроблена. Тішиться, коли весною все починає цвісти, зеленіє травичка, а влітку її треба косити, загрібати, вивозити та утилізувати. Восени схожу роботу мають і з листям. А взимку — боротьба зі снігом та ожеледицею.
«Робота на цій чималій площі завжди знайдеться. То дерево, то гілку обрізати, позамітати, папери позбирати за дітьми. Є такі учні, що цінують чужу працю. Але, наприклад, у нас всох кущ самшиту і директорка ліцею Оксана Титівна (Оксана Табачук — директорка ліцею. — Авт.) купувала добриво, яким ми обприскували, щоб врятувати його. А діти дуріють, штовхають один одного на нього та ламають. Але всі були дітьми… Поки здоров’я дозволяє — стараюся робити роботу так, якби виконував її вдома. Живу тут недалеко — 10 хвилин ходу. А вдома, що сидітиму і дивитимусь у вікно?», — сміється двірник.
27 листопада Миколі Харандзюку виповнилось 70 років, то згадує, як всі його вітали. Ще й грамоту отримав від управління освіти.
«Звісно, це приємно, розумієш, що ти не остання людина в цьому закладі (сміється. — Авт.). Тому старатимусь і надалі приносити користь. Колектив — прекрасний, дружній, один одного поважають, не залежно від посади. Після роботи дивлюся новини по телевізору, а ще люблю робити ремонт у себе та сина вдома. Часто бачуся і спілкуюся зі своєю внучкою, яка закінчує 11 клас».
Марія Дрозд є завідувачкою господарства Калуського ліцею імені Дмитра Бахматюка. Під її керівництвом, крім Миколи Миколайовича, ще троє чоловіків.
«Два двірники, робітник з обслуговування, садівник — таких хлопців маю. У нас площа велика — 2,5 гектари, стадіон великий, сад потребує постійного догляду. Стараємось один одному допомагати, особливо це стосується сезону косовиці, бо тільки закінчиш, треба вертатись на початок. Всі чоловіки старшого віку, але слухають, не п’ють, дисципліновані та роботящі. Микола Миколайович — не виняток: виконавчий, безвідмовний, свою роботу знає добре — претензій ніколи немає. Влітку, коли ремонти в кабінетах та класах, допомагає виносити, заносити, пересувати меблі, плінтус прикрутити, хоч це не є його прямі обов’язки. За таку зарплату не всі будуть працювати, щоб, і в спеку, і в холод, тому ми цінуємо наших працівників та не хочемо відпускати».
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
