Десятий благодійний ярмарок був "найурожайнішим", каже Христина Урда. Фото: Союз українок, "Вікна", Калуська міська рада Про це «Вікнам» розповіла одна із волонтерок-«союзянок» та організаторок різдвяної благодійності Христина Урда. Про атмосферу, різновиди продукції та саму підготовку — у зібраних коментарях.
Неділя, 15 грудня. Ще десять хвилин до 12:00, а біля приміщення ГО «Союз українок» на площі Героїв кипить робота, казани та дим від окопних свічок, на яких діти мають можливість підсмажити маршмелоу. Цим і займаються донечки волонтерки Олени Лазаришин, а сама жінка уже тримає в руках придбаний букет.
«Дуже класний букет з живої ялинки та новорічним декором. Тут можна взяти мінімум, але заплатити максимум, бо це все йде для наших хлопців. Не рахуйте, люди, гроші, а просто беріть їх на площу Героїв», — закликає співрозмовниця.
Каже, що вони з сім’єю сьогодні цілеспрямовано йшли на ярмарок, щоб щось купити, подати приклад іншим, як донатити та провести гарно час.
«Минулого року на такому ж ярмарку купували віночок на двері, ялинку тощо. Сподіваюсь, наступного тут святкуватимемо щасливе мирне Різдво. А сьогоднішній букет поставимо вдома біля ялинки».
Свиня від «Ґудвеллі», бограч і плов — від Бакланова
За вогнем та димом із трьох казанів ледь видно обличчя чоловіків, що помішують страви та підкидають дрова. Олександр Бакланов з усмішкою називає себе головним шеф-кухарем ярмарку. Його хобі — готування, особливо на природі. У повсякденному житті працює з нержавійкою.
«Нам компанія «Ґудвеллі» дала свиню на 72 кілограми. Ми з хлопцями її посортували, яке м'ясо підійде до якої страви. В загальному вийшло 38 кілограмів, з яких 24 пішло на шашлик. Але, наприклад, на сьогодні ми уже докуповували, бо вчора все розібрали. 14 кілограмів пішли на бограч та плов. Також ще купили три кілограми телячих ребер і копчених. Бограча щодня готували приблизно по 55 літрів і по 15 кілограмів плову — його у суботу розібрали найшвидше. Казали знайомі, та й не тільки, що в міських закладах, не так смачно готують бограч, та й закарпатський — не порівняти з нашим. Наступного разу хочу зробити український борщ на мангалі».
Окремі відвідувачі ярмарку приходили й двічі, або ж одразу пробували їжу та замовляли додаткову порцію. Звісно, Олександру та команді приємно, що їхні старання оцінили, адже вкладали у приготування душу, робили з любов’ю.
«Я з дівчатами від початку повномасштабної війни пліч-о-пліч допомагаємо хлопцям. Військові за нас там, ми за них — тут. У мене є бус, то спочатку почав возити, що потрібно. Також, коли потрібно купити автівку на фронт, маю завдання знайти за кордоном, привезти, відремонтувати та відправити».
Найбільше розбирали їжу
За словами волонтерки-«союзянки» Христини Урди, трави на чаї чи приправи, а також сухоцвіти для букетів заготовляли ще з літа. Інтенсивно три місяці «викрючковували» іграшки, плели віночки, а останні вісім днів — працювали до ночі, адже робили декорації та атмосферу. Зокрема, створили три дитячі фотозони, які прикрасили гноми з живою ялинкою, паперові ельфи та олені із дерев’яними саньми, які виготовив Олександр Бакланов.
«Основою на цьогорічному ярмарку є наші різдвяні віночки та букети, бо вважаємо, що Різдво має стукати у кожну хату, не зважаючи на війну, тим більше мета — дуже благородна. Для букетів ми спеціально замовляли ялинку нобіліс, яка може простояти до весни та не обсипатися. Представлені букети із сухоцвітів, іграшки ручної роботи, вишиті шпильки та закладки в книжки, які я бачила вперше. Чашки, книги, свічки, які дівчата два тижні тому заливали, випічка, трав’яні чаї, сушка домашня на узвар, приправи. Запам’ятати все нереально. Звісно, що окрема у нас локація — це харчоблок (сміється. — Авт.), адже у таку морозяну погоду гарячі страви дуже актуальні».
Христина Урда розповідає, що були місцеві жителі та вимушені переселенці, котрі приносили свою випічку, зокрема, імбирні пряники, домашній зефір та не брали грошей навіть за собівартість. За 50 гривень можна було купити: прикраси, маленькі солодкі бокси. Віночок вартував 300 гривень, а ялинкові букети — 350. Найбільше розбирали їжу.
«Ярмарок — це не просто стати й продавати, бо ми такі кльові. В нас основна ідея, щоб подарувати дітям і калушанам загалом різдвяну атмосферу. Дитина, котрій п’ять років, то до двох вона не пам’ятає свята, а останніх три роки його й не бачила. Я розумію й погоджуюсь з позицією влади, чого не ставлять ялинку у центрі міста, але водночас дітям потрібно організовувати свято. Ми старались навіть своїм оформленням зробити вау-ефект. До нас мінімум треба приходи двічі: вдень, коли добре видно, щоб роздивитись, помацати та обрати щось собі. І обов’язково – ввечері, тоді можна зануритись у святкову атмосферу, бо все світиться».
«Свідоцтва доброти» і дідусь, як різдвяне диво
Різдвяний — уже десятий, ювілейний ярмарок, організований калуським «Союзом українок» за час повномасштабної війни. Мета нового збору — 700 тисяч гривень для стабілізаційних пунктів трьох бригад.
«Ми почали забезпечувати стабілізаційні пункти, бо якщо ти забезпечуєш одного військового, то йому, дай Боже, той турнікет та "кровоспинка" можуть і не знадобиться. А стабпункти працюють, як конвеєри, кожен день стикаючись з дуже важкими пораненнями: відірваними кінцівками, зупинками серця... До прикладу, найважча доба у Курахові на стабпункті — це 30 поранених».
За словами волонтерки, бригади, котрі створені на початку війни, мають налагоджене забезпечення, а у нових — і медикаментів на початку не було. Якось за день волонтери закупили у всіх аптеках міста необхідного на 120 тисяч гривень. Крім ліків, були крапельниці, розчини, нагрівачі крові.
Збір розміром 700 тисяч гривень не є найбільшим, який оголошували у «Союзі українок». Окрім ярмарку, гроші надходять і від «Свідоцтв доброти»: благодійна вартість одного — 750 гривень. Медики порахували, що це середня ціна стабілізації неважкого пораненого.
«Союзянка» ділиться: щороку є історії, які зачіпають її особисто. Напередодні ярмарку, 13 грудня, старенький дідусь, як різдвяне диво, прийшов у той час, коли вона прикрашала ялинку.
«Йому важко було ходити. Як виявилось, він приходив тижнем раніше, але у нас було зачинено. Чоловік прочитав про ярмарок, розумів, куди ми відправляємо гроші та приніс «тисячу Зеленського». Запросила прийти завтра-післязавтра і спробувати наші страви, а гроші, кажу, не буду брати. Але він відмовився через стан здоров’я. Ми обоє плакали».
За два дні «союзянки» наярмаркували 192 120 гривень та 50 євро. Усі гроші спрямують на допомогу військовим. За словами Христини Урди, це найбільший виторг з усіх десяти проведених ярмарків.
«Ми вдячні кожному, хто долучився до спільної допомоги нашим хлопцям. Одні щось придбали, інші — переказали чи залишили кошти, хтось — приніс свої вироби. Загалом до організації ярмарку долучилось 50 людей, це наші волонтери та майстри продукції. Щира подяка муніципальній інспекції, що два дні забезпечували громадський порядок. Для тих, хто не встиг купити новорічного віночка, можете звертатись у «Союз українок» на площі Героїв або ж на другий поверх в інженерний корпус», — підсумовує дівчина.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
