Вічна пам’ять і шана Герою! Про смерть Захисника України повідомила Рогатинська громада, інформують "Вікна".
"Несподіване горе прийшло у сім’ю Дорошенко із села Заланів. До рідної хати "на щиті" повертається їхній син Василь. Про таких кажуть: "хлопець, як мур". З фотографій на нас дивиться молодий кремезний чоловік. У 34 роки — за плечима кілька літ військової служби. Василь завжди прагнув прислужитися людям, тому так мало часу присвятив пошукам власного, зокрема сімейного щастя. Щоправда, він знаходив втіху в тому, що робив тут і зараз, відчував — він там, де має бути, де найбільше потрібен", — йдеться у повідомленні.
Завтра, 24 грудня, напередодні Різдва, орієнтовно о 12.00 траурний кортеж з тілом Героя прибуде в Рогатин.
Василь Дорошенко народився 28 травня 1990 року в селі Заланів. Навчався у місцевій школі. Згодом вивчився на механіка в Рогатинському державному аграрному коледжі. Уперше присягнув на вірність Україні у 2008 році, під час строкової служби в армії.
У 2014-му , коли заздрісний північний сусід вкотре зазіхнув на нашу свободу, Василь Дорошенко був готовий боронити рідну землю. Він — учасник АТО в складі Першого добровольчого батальйону ім. Кульчицького Національної гвардії України. Пізніше працював на підприємствах краю та за кордоном.
У перший день повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року, був мобілізований Рогатинським РТЦК СП в роту охорони. З травня цього ж року сержант Василь Дорошенко служив у 10-тій окремій гірсько-штурмовій бригаді "Едельвейс", був начальником взводу матеріально-технічного забезпечення 1 стрілецького батальйону, виконував бойові завдання на Донеччині. За мужність і відвагу нагороджений відзнакою Президента України "За оборону України" та іншими почесними нагородами.
Війна ламає і таких дужих і мужніх чоловіків, як Василь Дорошенко. Від побаченого і пережитого серце воїна не витримало. 22 грудня 2024 року неподалік Слов’янська Краматорського району Донецької області захисник України раптово помер.
"Звістка про смерть сина, брата, дядька вибила ґрунт з-під ніг його родини. Радість Різдва затьмарила втрата дорогої людини. Ще за день до трагедії Василь розмовляв з мамою, все випитував, як зустрічатимуть Різдво. Мріяв у скорому часі телефоном приєднатися до родинного святкування. Та йому судилася Свята вечеря вже за столом у Господа. Він так і не зміг виконати дану мамі обіцянку — після війни одружитися. Без надійної синівської опори залишилась мама, сестра, племінниця, яку захисник дуже любив і дбав про неї, наче справжній батько", — повідомляють у Рогатинській громаді.
