Про це розповів учасник гурту, батько бійця Ярема Стецик, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "Суспільне".
"В Юрка було таке ставлення. Заповіти були такі, що в разі чого має бути великий "двіж". Має бути яскраво, має бути гарно, має бути гучно. Ми після загибелі сина заспівали, напевно, за пів року, може, пізніше, і то в студії за зачиненими дверима. А потім розвинулися на людей. Зараз ми трошки сильніші, ми вже можемо. Видно, що в очах немає тієї радості, яку треба, сили немає цієї, але є принаймні "фізкультура": тут треба стати, тут треба крикнути. Це — терапія", — каже Ярема Стецик.
Музиканти заколядували на "Промприладі" та разом з усіма охочими гуртом рушили вулицею Мельника до приміщення обласної організації Спілки художників України, потім — до мистецького простору "Ваґабундо" та середмістям Івано-Франківська до палацу Потоцьких. Співали колядки "Нова радість стала", "Добрий вечір тобі, пане господарю", а також пісні гурту "Пенсія".
Оксана Мельничук каже: коляду від "Пенсії" сприймають усі люди.
"Здається, люди старшого віку цього не сприймуть, і вже готуєшся до такого обурення, а потім дивуєшся, що їм "заходить" насправді, і вони входять у цей колективний кураж", — каже Оксана Мельничук.
"Тут важливо не дивитися, а брати участь. Ярема дуже гарно вивільняє ту радість, яка є. Дуже у нього чуттєві ритми", — додає інша учасниця коляди Вікторія Типчук.
До гурту приєднувалися люди із вертепними зірками, у масках та українських хустках.
Що відомо про Юрка Стецика
Юрко Стецик офіційно — "зниклий безвісти" з 28 грудня 2022 року. Народився 9 травня 1999 року у відомій мистецькій родині з Івано-Франківська.
Юрко навчався у "Львівській політехніці" на спеціальності "містобудування", також — на факультеті архітектури Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. У студентські роки вирішив стати військовим, облишив навчання і з 2019 по 2021 рік проходив строкову службу.
Після 24 лютого 2022 року хлопець вирушив на фронт у складі 102 окремої бригади Сил територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського. Його позивний — Пікассо.
Згодом Юрко став молодшим сержантом і командиром відділення стрілецького взводу. Наприкінці грудня 2022 року воїн прийняв ближній стрілецький бій в околицях Гуляйполя. Зі слів побратимів, Юрко загинув. Тіло бійця залишилося поблизу села Дорожнянка. Через те, що цю територію окупували росіяни, його досі не можуть повернути додому. Юркові було 23 роки.
