Основна робота Василя Яросевича — ремонт та відновлення дитячих майданчиків 50-річний Василь Яросевич уже півтора року працює у КП «Калушавтодор». До того десять років, технік-технолог за освітою, працював на «хімії», а також робив меблі.
«Я люблю творчу роботу, мене запросили спробувати у «Калушавтодор» і я погодився. Стало цікаво, адже завжди прагнув вдосконалюватися, поки є здоров’я. У нас на підприємстві не так важливі навички, як бажання. Роботи вистачає — бракує часу та виконавців».
Його основна робота — ремонт та відновлення дитячих майданчиків. У Калуші таких понад 200, половина з яких «родом» ще з радянських часів. У зимовий період комунальники перейшли на виготовлення пісочниць та лавок.
«У зимовий період лавки важко робити, бо фарба, і лаки не сохнуть, тому у цеху готуємо основу до весни. Вироби будуть і для центральних вулиць, і для дитячих майданчиків. Смітники також поставимо на Підвальній та біля «Сільпо», де зараз працюємо над лавками. Головне — не поспішати. Штат у мене невеликий — четверо людей, тому важко вже і зразу «закрити» все місто. Головне, щоб було здоров’я та війна закінчилась».
За словами Василя Яросевича, з ним працюють слюсарі, зварювальники, котрим по 68 років. Але це люди, які працюють на совість, знають свої обов’язки й повторювати їм завдання по десять разів не потрібно.
«Я також вчуся від них. Хотілось, щоб штат трохи розширився і ми тоді охопимо більшу кількість робіт, а також, щоб цей цех був закладений професійним інструментом. Але наразі такої можливості немає. Тому виходимо з того, що є. Але директору постійно нагадую про потреби (сміється. — Авт.) і хочу зазначити, що все ж таки він мене чує».
Майстер пояснює, що в місяць можуть виготовити від 5 до 10 лавок — все залежить від погоди та здоров’я працівників. На постійній основі над цим працює слюсар та зварювальник, але при потребі підключаються й інші. Сам Василь Миколайович робить ескізи.
«Слюсар — ріже та заготовлює деталі, шліфує, зварювальник — варить. Лавка зі спинками складається із двох частин, тому тут часу потрібно більше. Потім її ґрунтують та фарбують. Для основи використовуємо дерева, які зрізають на міських вулицях. Ми веземо їх на пилораму, ріжемо і ставимо на просушку, або ж, як є погода, то сушимо дерево природним способом. Але це знову ж таки час — ідеально треба хоча б пів року».
Від самого виду деревини залежить. скільки служитиме виріб. Якби це був дуб, то і десять років простояв би, а інші — за три роки можуть зігнити. Також впливає на виконання робіт «автодорівців» і ставлення жителів та гостей міста. Адже доводиться за кілька місяців повертатись до ремонту дитячого майданчика чи заміни лавки, зміщуючи заплановані роботи.
«Хочеться, щоб люди цінували працю, в яку стараєшся вкласти душу. Відшліфовуєш, лакуєш, інколи двічі, підмальовуєш, а хтось прийде, намалює фарбами ієрогліфи та додасть нам роботи. У 2025 році плануємо багато. На центральних вулицях міста поставимо лавки, бо вони ніколи не завадять, а навпаки — прикрасить наше місто. Зараз беремо в роботу великі майданчики. Щоб було більше скупчення дітей в одному місці, а не в кожному дворі по два тренажери. При фінансуванні хочемо докупити тренажери та гірки. А в ідеалі я бачу їхнє освітлення, але це все — плани».
Василь Яросевич пояснює, що Калуш «автодорівці» умовно розділили на десять кварталів, тому великі майданчики мають бути не тільки в центрі, а й на «посьолку», біля центральної пошти, на вулиці Долинській. Трапляються випадки, що небайдужі жителі дзвонять, просять зробити майданчик і навіть погоджуються допомогти.
«Фарбування займає багато часу, тому, поки містяни помалюють, ми поміняємо бруси та підваримо. Є люди, котрі щось хочуть мати у дворі, тоді ми радо їм сприяємо. Вдягаємо рукавиці та працюємо».
За словами співрозмовника, минулого року, в Калуші замінили понад 50 лавок зі спинками та стільки ж дитячих майданчиків. Як беруться за такий, то стараються його зробити від початку і до кінця: доставляють лавки, досипають пісок, який швидко «випаровується». На вулиці Підвальній уже другий день ставлять шість лавок. Зробили їх ширшими, адже площа дозволяє, та й потік людей великий. Якщо бракуватиме, то ще доставлять. Плюс смітники закуплять.
За словами комунальника, виклики сприймає виключно, як роботу. Коли дивиться на обсяги, то бачить її непочатий край. А коли гуляє з 11-річним сином Богданом, то вчить берегти чужу працю.
«Села громади ми також не обділяємо. Наприклад, у Голині зробили дитячий майданчик. Там люди молодці: прийшло десь десять жителів допомагати й за тиждень все завершили. Там ще чотири майданчики є, бо село велике. Також робили у Копанках та Студінці. Тому цього року ми працюватимемо і в інших населених пунктах громади, адже там також гуляють чиїсь діти».
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
