„ЛУКОЙЛ» і «Оріана»: кінець роману

Засоби масової інформації продовжують публікувати аналітичні статті щодо майбутнього ВАТ „Оріана” (нагадаємо, що Господарський суд порушив справу про його банкрутство) і планів щодо окремих хімічних підприємств російської компанії „Лукойл”. Друкуємо чергову з них, яку розмістило Інтернет-видання „Ліга. Онлайн”.
Переглядів: 742

У грудні 2000 року для порятунку нафтохімічного виробництва концерну «Оріана», яке загрузло в боргах”, разом з ТОВ «Лукойл-нафтохім» на паритетних засадах було створено ЗАТ «Лукор». За допомогою значних фінансових вливань росіян нове підприємство за короткий час відновило свої позиції на ринку. Однак володіння 50-відсотковим пакетом і відсутність повного контролю над управлінням компанією останнім часом, схоже, стало дратувати російського інвестора. Справа про банкрутство «Оріани» - це вже друга за останні півроку спроба «Лукойла» сконцентрувати у своїй власності контрольний пакет акцій «ЛУКОРу»
Заради справедливості необхідно згадати, що до жалюгідного стану «Оріану» довели вітчизняні чиновники. Спочатку тим, що крізь пальці дивилися на те, як завод, що працює на повних оборотах, з дивною швидкістю усе більше грузне в боргах. Потім - коли Івано-Франківська облдержадміністрація фактично саботувала санацію підприємства, проведену компанією «Шелтон». Імовірно, місцеву владу цілком влаштовувала ситуація, при якій завод працює (його щорічний прибуток, за оцінками німецьких фахівців, складає біля $50 млн.), однак гроші ідуть невідомо куди. В даний час, як повідомило анонімне джерело, від «Оріани» залишилася одна назва (за його словами, ВАТ «Оріана» на сьогодні складається з голови правління і бухгалтера, а всі матеріальні активи практично перейшли до ЗАТ «ЛУКОР»).
У той же час ситуація на «Оріані» набула вже ознаки міжнародного скандалу. У 1997 році німецьке АТ «Lіnde» завершило будівництво сучасного комплексу з виробництва поліетилену, однак ніхто не поспішав розплачуватися з ними. Більше того, німцям відмовляли навіть у можливості попрацювати на побудованому ними ж заводі, щоб повернути хоча б частину  коштів.
Прихід «ЛУКОЙЛу» у Калуш владу також не зовсім влаштовував. У всякому разі, росіяни робили спроби створити СП із 1999 року, однак результату все не було. Рішення, як стверджують німецькі журналісти, було прийняте лише після того, як Вагіт Алєкперов у серпні 2000 року зустрівся з Леонідом Кучмою і Віктором Ющенком у Форосі. Через 3 місяці на паритетних засадах було створено ЗАТ «ЛУКОР».
Досягши, таким чином, бажаної мети, «Лукойлу» в той же час довелося пообіцяти українському уряду занадто багато, а саме - інвестувати у виробництво протягом 10 років $240 млн. і розплатитися з «Lіnde».  Чи будуть вкладені в завод такі гроші, ми довідаємося тільки в майбутньому. Хоча все необхідне для розвитку підприємства «Лукойл» робить уже зараз, щорічно збільшуючи обсяги фінансових вкладень (у 2001 році інвестиції склали близько $9 млн., у 2002 - $20 млн.). Але от виплачувати «не свій» борг російська компанія однозначно не хотіла. У підсумку за згодою України з Паризьким клубом кредиторів зобов’язання лягли на держбюджет.
Така історія підприємства до 2001 року. Наступні півтора року завод розвивався, збільшуючи обсяги виробництва, і істотно поповнюючи бюджет небагатої Івано-Франківської області. Однак у вересні 2002 року «Лукойл» поставив собі нову мету - одержати контрольний пакет підприємства. І знову проти цього виступили чиновники, що, хоч за великим рахунком, нічого і не зробили для заводу, в той же час втрачати ласий шматочок не хотіли. Рішення про додаткову емісію, у результаті якої частка «Лукойла» збільшилася б до 76%, з ініціативи ФДМУ заблокували українські акціонери ЗАТ «ЛУКОР».
Через кілька тижнів росіяни запустили іншу схему - один з великих кредиторів концерну «Оріана» - «Приватбанк» - звернувся з позовом у суд про банкрутство ВАТ. Однак засідання суду було відкладене на невизначений час. Довелося «Лукойлу» згадати стару випробувану схему. Наприкінці  грудня Київ відвідав Вагіт Алєкперов, і вже в перших числах січня почалося провадження в справі про банкрутство «Оріани».
Складно спрогнозувати, чим закінчиться чергове протистояння. «Оріана» - акціонер не тільки ЗАТ «ЛУКОР», але і цілого ряду інших заводів. До того ж ФДМУ в грудні заявив про те, що держава в принципі проти зменшення своєї частки в ЗАТ. Однак, зважаючи на те, що події стрімко розвиваються не на користь концерну, можна припустити, що рішення на користь «Лукойла» уже прийнято на найвищому  рівні.

Вагіт Алєкперов уже неодноразово заявляв, що крім нафтохімічного виробництва, «Лукойл» зацікавлений ще двома заводами - «Аверсом» і «Техмашем», які у даний час готують до приватизації. Якщо «Оріану» обанкрутять, може відбутися масштабний переділ власності в Калуші, а точніше - «прискорена приватизація». Більше того, держава не одержить нічого, оскільки їй, як власнику «Оріани», доведеться віддавати борги «Приватбанку» і «ЛУКОРу». Але у свій час держава нічого не зробила для того, щоб втримати концерн на плаву, і нинішнім благоустроєм Калуш зобов’язаний саме «Лукойлу». Тому бажання «Лукойлу» отримати повний контроль над підприємством закономірно (на його місці будь-який інвестор вів би себе подібним чином). У сформованій ситуації найбільш логічним і ймовірним завершенням конфлікту стане передача у власність росіянам державного пакету ЗАТ «ЛУКОР», але при цьому прибуток, одержуваний заводом, повинен залишатися в Україні.