Борис ТАРАСЮК: „Влада від лукавого розуміє, що вона приречена…”

Протягом 18-20 липня голова Народного руху України Борис Тарасюк у складі делегації „Нашої України” перебував на Івано-Франківщині.  У перший день візиту Борис Тарасюк, заступник голови партії Василь Куйбіда, голова Івано-Франківської обласної організації Руху Роман Ткач, народний депутат Богдан Костинюк, мер Калуша Роман Сушко, член Політради Руху, голова Економічної Ради партії Володимир Лановий та інші активісти поклали квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку у Калуші. Борис Тарасюк цього ж дня зустрівся з трудовим колективом заводу калійних добрив. Голова Руху наголосив, що упродовж 2-х місяців після останнього з’їзду Руху кількісний склад партії виріс із 31 до 32 тисяч членів. До лав НРУ повертаються старі бійці. Приміром -Богдан Горинь. Ведуться перемовини з іншими «багнетами», які стояли біля витоків Руху.Перед зустріччю із виборцями, яка відбулася у ПК „Юність”, Борис Тарасюк дав годинну прес-конференцію для представників місцевих ЗМІ.
Переглядів: 499

Рух прагне достовірної інформації

„Вікна”:
— Чому так мало інформації про діяльність Народного руху України доходить на місця? Щодо відсутності такої на телебаченні — все зрозуміло, адже канали належать президентським структурам. Але є ще Інтернет, куди цензура тільки мріє добратися. Востаннє там інформація про НРУ була, коли Вас обрали головою Руху. З чим це пов’язано?
— Ви торкнулися болючого питання. Зараз НРУ починає робити нові наголоси у своїй роботі, виробляти нові пріоритети. Серед них шановне і поважне місце належить інформаційній роботі. Минулого місяця ми проводили акцію „Захистимо Конституцію” на честь Дня Конституції, адже тільки сьому річницю Конституції ми відзначаємо, а вже дехто намагається її ревізувати. З нагоди акції ми видрукували мільйон листівок, які розповсюджували під час проведення акції. Нещодавно було видруковано більше 100 тисяч буклетів про Народний рух України. Надіюсь, що найближчим часом вони надійдуть і в Калуш.
НРУ відновив друкування газети „Час”, яку заснував В’ячеслав Чорновіл. Звичайно, зробити її такою, якою її зробив В’ячеслав Чорновіл, надзвичайно важко, але ми будемо прагнути це зробити. Якщо говорити про інші засоби масової інформації, які має у своєму розпорядженні Народний рух і через які він може інформувати суспільство про свою діяльність, рухівські крайові організації випускають 19 газет у різних областях. Багато це чи мало? На мою думку, це немало, оскільки не кожна партія має чи не в кожній області своє видання. В той же час ми вважаємо, що той наклад, яким видається, скажімо, газета „Час”, є недостатнім, як недостатньою є і регулярність виходу в регіонах рухівських газет.
У нас є і активно поповнюється веб-сайт НРУ — nru.org.ua. Саме тут ви можете завжди знайти свіжу інформацію, яка стосується НРУ. Вперше ми оперативно окремим виданням видали всі рішення останнього з’їзду Народного руху України. Звичайно, цього недостатньо, тому діяльність по реформуванню Руху направлена саме на інформаційну ділянку. Зокрема, триває реорганізація апарату НРУ, якою займається досвідчений управлінець Василь Куйбіда, який два терміни був міським головою Львова, а зараз є заступником голови Руху і одночасно головою апарату. Саме основною роботою апарату буде посилення інформаційної складової. Нещодавно Ярослав Кендзьор, відомий депутат і публіцист, який безпосередньо відповідає за інформаційну діяльність НРУ, вніс пропозицію, яка була після опрацювання схвалена як Основні напрямки інформаційної політики Народного руху України. Думаю, невдовзі і ви і суспільство загалом буде мати набагато більше інформації про НРУ. Я вам це обіцяю.
„Калуський нафтохімік”:
— Ви нічого не сказали про телебачення. Всім зрозуміло: якщо „Наша Україна” не буде мати свого загальнонаціонального телеканалу, то виграти президентські вибори буде проблематично. Адже саме телебачення має вплив на людей більший, ніж усі засоби масової інформації і пропаганди разом узяті.
— Я нічого не сказав, бо Народний рух України не має свого каналу. Але відпрацьовується телевізійний проект блоку „Наша Україна”. Крім того, є проект створення громадського телебачення. Взагалі за нинішніх умов, коли влада і олігархічні угрупування є монопольними господарями усіх загальнонаціональних телеканалів, кожна політична сила прагне заснувати свої телеканали. Це зрозуміле прагнення, але ненормальне. Адже у демократичній державі телевізійні канали мають давати об’єктивну інформацію. Якщо іти шляхом створення „своїх” каналів, то опозиція все одно не буде конкурентноздатною на цьому ринку, адже влада будь-якими засобами буде перекривати канал. Ми нічого цим не досягнемо. Справжніх зрушень у цій галузі можна досягти єдиним шляхом: домогтися того, щоб влада і монополісти не володіли усіма телеканалами і засобами масової інформації. А тоді люди розберуться, яка інформація є об’єктивною. А у нас здебільшого ЗМІ працюють на той чи інший клан чи на владу, або на того чи іншого олігарха. Тому треба змінювати в державі інформаційну політику, щоб державні канали забезпечували рівний доступ до каналу усіх політичних сил, оскільки вони утримуються на наші з вами кошти, а не на кошти тих, хто голосував за Кучму або „За єдину Україну!” (всього 11%). Я знаю, що є заборона показувати Тарасюка на основних каналах.
„Вікна”:
— З чим пов’язаний Ваш візит саме в Калуш? Чи будете Ви мати зустрічі з виборцями і в інших містах області?
— Я маю зобов’язання перед міським головою Калуша, що обов’язково побуваю у вас. По-друге, на мене дуже сильне враження справила зустріч Віктора Ющенка з калушанами, яка відбулася 19 березня минулого року. Я був вражений  і зворушений атмосферою, яка панувала на цьому мітингу. Крім того, не можна забувати, що Калуш є потужним індустріальним містом, яке дає 32% продукції усієї області. Звичайно, зі своїми проблемами, з якими я ознайомився. Хочу познайомитися з діяльністю місцевої організації НРУ, досить активною, адже 11 депутатів міської ради з 50 є членами Руху. Крім того, на Прикарпатті я і мої колеги перебуваємо у зв’язку з підготовкою та проведенням Форуму демократичних сил Івано-Франківщини.

Про ріки бруду і фінансування Руху

„Галичина”:
— У програмі „Проте”, що виходить на каналі „1+1”, Дмитро Джангіров та Дмитро Корчинський ллють бруд на „Нашу Україну” та Віктора Ющенка. Я боляче це сприймаю ще й як журналіст. Я розумію, що тут, на Заході, чим більше вони ллють цього бруду, тим більше вони ллють воду на млин Ющенка. А які настрої в інших регіонах?
— Мені доводиться бувати в різних куточках нашої України. Нещодавно був в Харкові, Житомирі, Сімферополі (загалом я за півроку здійснив 30 поїздок Україною на додаток до моїх зарубіжних поїздок для участі в різних конференціях). У мене таке враження, що і в Галичині, і на сході, і в центрі України люди однаково обурюються цими замовними, цинічними, абсолютно аморальними передачами.
„Вікна”:
— В Інтернеті була розповсюджена інформація з плівок Мельниченка — запис розмови Геннадія Удовенка (тоді голови Народного руху) з Президентом Леонідом Кучмою про фінансування Руху президентськими структурами. Чи знаєте Ви про цей запис? Чи вважаєте Ви плівки Мельниченка аутентичними? Ваш коментар розмови Удовенка та Кучми?
— Ну, що я вам скажу? Так, про такий запис знаю. Я цікавився цим питанням і одержав наступне пояснення. На той період, коли були здійснені ці записи, Народний рух України був разом з іншими партіями і фракціями у більшості і створив нову більшість (кінець 1999 — початок 2000 року). Перебуваючи у більшості, звичайно, Народний рух України співпрацював, як і всі інші партії, і Український народний рух, з владою, владними структурами. Що стосується коштів, я не можу тут коментувати, я просто не знаю і ця інформація не підтверджується. Але те, що тодішнє керівництво Народного руху України співпрацювало з главою держави пояснюється перебуванням НРУ у більшості поряд з іншими партіями. Сьогодні ситуація зовсім інша: Рух перебуває в опозиції.
„Калуський нафтохімік”:
— Питання, яке, можливо, вже набридло, проте: чи думає Ющенко працювати на виборах у співпраці з Тимошенко? Адже, в іншому випадку, тяжко говорити про наслідки виборів у Західній Україні.
— У Вашому запитання міститься таке твердження, ніби Юля Тимошенко увесь час стукається: „Візьми мене!”, а Ющенко відмовляється…
— Ми читаємо аналітиків, а хочемо почути інформацію з перших уст.
— Ситуація виглядає так: якщо політики зацікавлені у змінах на краще, то вони повинні не свої амбіції виставляти наперед (якщо я одержу те-то, те-то, те-то, то тоді ми будемо разом). Подають усе так, ніби Юля Тимошенко хоче, а Ющенко — ні. Віктор Ющенко говорить: „Давайте працювати разом! Давайте не будемо зараз ділити портфелі! Одержимо перемогу, а тоді поділимо портфелі!” Так що все це від лукавого, коли дехто збирається перевести стрілки на Віктора Ющенка. Ющенко переконаний в тому, що ми повинні об’єднуватися — усі національно-патріотичні сили, які прагнуть у цій державі змін на краще. Якщо ми будемо йти окремо, ми не переможемо. Наша сила в єдності! Якщо об’єктивно подивитися на увесь політичний ландшафт, ми можемо говорити про об’єднання, про коаліцію з Блоком Юлії Тимошенко і соціалістами. Чи можливе блокування з комуністами на грунті єдиного кандидата в Президенти? Для комуністів буде смерть, якщо вони не будуть висувати свого кандидата в президенти. Вони будуть це робити. Інша справа — наскільки комуністи будуть давати з собою гратися, як це було на попередніх виборах. Особисто я вважаю, що ідеальним варіантом для нинішньої антинародної влади буде повторення сценарію 1999 року: у другий тур виходить кандидат Банкової і обов’язково комуніст. А тоді вже все ясно. Хто буде іграшкою і в чиїх руках — зрозуміло. Ми не повинні дати владі шансу і зробити все, щоб якщо не в першому турі переміг, то в другий тур обов’язково вийшов Віктор Ющенко. Соціологічні опитування стабільно показують один і той самий результат впродовж двох років. Якщо взяти їх за модель, то немає ніяких питань: у другий тур виборів проходять два кандидати — Віктор Ющенко і Симоненко. Все! Але ж влада буде все  робити, щоб такий варіант змінити. Якщо звести до купи усіх кандидатів від влади, то вони всі разом мають менший рейтинг, ніж Віктор Ющенко. Влада розуміє, що вона приречена. Я маю на увазі владу лукавого… (Сміється і плескає по плечу міського голову. — Авт.).
Роман Сушко:
— Усяка влада до виборів!
— Я переконаний, що усі сигнали, які ідуть останнім часом з Банкової, свідчать про агонію і паніку останньої. Спочатку я вам дам політичну реформу, а якщо ви не хочете прийняти її — я дам на референдум і народ її залюбки схвалить. А потім що? Я вже не такий сміливий… Подивіться на голосування (по законопроекту президента. — Авт.): фактично це був програш команди, програш однієї людини, яка видумує, придумує, винаходить, просуває різні аморальні проекти. Я маю на увазі Віктора Медведчука.

Російський капітал діє поза домовленостями

„За волю, за народ!”:
— Пане Борисе! Нещодавно ми були свідками прес-конференції самого гаранта Конституції, який ратував, що без Росії ми не обійдемося ніколи і вона — наш пріоритетний сусід, наш друг. Мовляв, прийдуть інші до влади, то це обернеться трагедією для українського народу. Чи так думає і голова Народного руху України?
— Ви взагалі мене ображаєте (Сміється. — Авт.). У відставку мене відправили саме за те, що занадто відстоював інтереси України у стосунках з Росією, наполегливо виступав за європейський вибір України. І це висловлювання Кучми свідчить фактично про паніку. Влада, відчуваючи, що вже не переможе, починає давати настанови. Щодо стосунків з Росією: так, ми повинні виступати за розвиток конструктивних взаємовигідних відносин з Російською Федерацією. Однозначно. Але не за рахунок наших національних інтересів. Що ж відбувається сьогодні? Спочатку оголошують рік Росії в Україні, потім — рік України в Росії, а тим часом підвищують експортні мита на енергоносії в Україну, встановлюють додаткові бар’єри на шляху української продукції в Росію. Така „дружба” приводить до розколу. Не через чесну прозору конкуренцію, а через непрозорі нечесні схеми скуповують наші стратегічні об’єкти, добираються до найбільшого багатства України — газотранспортної системи. Причому говорять так: оце ваша газотранспортна система, а володіти нею ми будемо разом — 50х50. При цьому не говорять про те, що ми будемо ділити нафто- і газородовища, видобуті нафту і газ. Але ж ні: що ваше — то наше, а наше — то наше. Це помилка, більше того — це злочин розвивати таким чином стосунки з Росією!

Інший приклад — Калуш, „Оріана”. Хто сьогодні володіє контрольним пакетом (очевидно, мова йде про ЗАТ „ЛУКОР”. — Авт.)? Росія. Погано це чи добре? Ні, не погано. Взагалі, теоретично для нас має бути байдуже: хто приносить капітал, за рахунок чийого капіталу люди одержують пристойну платню, а державний і місцевий бюджети — податки. Чому у боротьбі за найкраще підприємство Калуша переміг російський капітал? Тому що такою була домовленість. Тому що ні про які економічні фактори і ні про яку конкуренцію мова не йшла. І що, російська компанія покрила борг у 250 млн. німецьких марок, який мало калуське підприємство перед баварським банком? Але ж саме це було умовою купівлі! Більше того — найбільш ємка частина цього виробництва — завод калійних добрив — виявився новому інвестору непотрібним. Його вивели за межі підприємства. Таким чином — тисячі безробітних, завод ледь жевріє, а доходи спільного підприємства йдуть у Москву. Я думаю, що такої участі російського капіталу нам непотрібно. Нам потрібна участь російського капіталу, який бореться разом з іншими інвесторами на рівних умовах і виграє через те, що пропонує більш вигідні умови. Я — за такий російський капітал. Тому розвитку стосунків з Росією — так, несправедливим позалаштунковим домовленостям про скуповування нашого багатства — ні.