Рік після 11 вересня… Cумуємо разом, але воюємо порізно

Ми «воюємо» за краще життя, за кращу долю своєї держави, Америка ж воює з реальними народами і конкретними людьми. Синдром 11 вересня став поштовхом до всеамериканської так званої боротьби з тероризмом. На цьому фоні офіційний Вашингтон готовий закрити очі на події у Чечні, Грузії, Палестині…Гаслом уряду США наче стали слова з відомої колись спортивної передачі: «Роби, як я, роби краще за мене». Що думають про події річної давності і її наслідки звичайні калушани?
Переглядів: 857

Оксана П., підприємець:
— Мені страшно стає слухати, як для усього світу стали звичними слова “боротьба з тероризмом”, під якими чомусь ніхто (маю на увазі політиків, урядовців) не вбачає звичайної розправи і помсти. Саме ці слова характеризують, на мій погляд, те, що творять США в Афганістані і хочуть витворити в Іраку. Мені страшно інколи стає за себе і своїх дітей. А що, як Україна комусь не вгодить? Хоча, звичайно, зрозумілим і тяжким є горе і біда американців. Мені донині стоять в очах кадри тієї катастрофи, які транслювали усі телекомпанії світу. Цьому жахіттю немає виправдання. Але помста — найгірший шлях до загоєння ран американської нації.
Іван С., безробітний:
— Я поважаю американців за силу і непоступливість. Вони хочуть довести усім, що залякати їх не вдалося. Навпаки, вони знайшли у собі сили, щоб не чекати наступних “сюрпризів” мусульманських сепаратистів, а дати їм надійну відсіч. Хоча те, що тривало і триває в Афганістані, до нічого доброго не доведе. Адже ще надто свіжі у пам’яті події недалекого часу, коли СРСР за допомогою власних військ пробував навести там лад. А що вийшло? Не буде нічого доброго і зараз. Тільки самі афганці зможуть вирішити свої внутрішні конфлікти.
Мирослава Г., маляр-штукатур:
— Я завжди була проти насильства. У американської нації велике горе, але методи, якими вона діє нібито проти тероризму, не прийнятні. Трагедія полягає у тому, що самі американці не усвідомлюють, як ці дії можуть відгукнутися у майбутньому на наступних поколіннях. Адже ненависть просто так не минає, вона позначиться. Висловлюю співчуття з приводу річниці 11 вересня усім громадянам США, які перебувають нині у нашому краї.
Петро С., старшокласник:
— 5 вересня минає 40 днів з часу скнилівської трагедії. Тому, хоч причини наших трагедій різні, але ми можемо оцінити біль американського народу. Смерть людей у жодному випадку виправдати не можна ніякими політичними амбіціями і переконаннями. Скільки людей загинуло в Афганістані заради пошуку одного Бін Ладена? Це неприпустимо. США взяли на себе роль світового жандарма і тішаться з того.
Віктор О., спортсмен:

— Я думаю, що американці досі не відійшли від шоку 11 вересня. Не засуджую дії Джорджа Буша, адже хто знає, як би ми поводилися в аналогічній ситуації, коли б країна виявилася неготовою до такого нахабного нападу терористів з сотнями жертв і, що найгірше, руїнами у душах пересічних американців. Але війною нічого не вирішити.