В так званому “перехідному періоді до ринкової економіки”, в якому ми зараз перебуваємо, заробітна плата – це найсвятіше, що в нас є, і за рахунок чого можливе наше існування. Особливо, коли мова йде про працівників медичних та освітніх закладів, які повністю фінансуються з бюджету.
Одержання винагороди за працю захищається законом, що прямо передбачено в ст. 43 Конституції України. Крім цього, Кодекс законів про працю чітко врегульовує механізм відрахувань із заробітної плати працівника. Так, в главі 8 “Гарантії і компенсації” конкретно вказується, що відрахування із заробітної плати працівників може проводитись тільки за наказом керівника даної установи чи організації або ж за рішенням суду. Тому врегулювання питання щодо відрахування із заробітної плати коштів на погашення комунальної заборгованості не входить до компетенції місцевої влади. Механізм відрахування за наказом керівника установи чи організації проводиться відповідно до ст. 127 Кодексу і тільки для покриття заборгованості їх працівників перед установою чи організацією, де вони працюють. Тому вищевказана комісією заборгованість за комунальні послуги освітян та медиків аж ніяк не відноситься до заборгованості працівників перед установою чи організацією, де вони працюють. Суд має право вирішувати питання щодо погашення заборгованості за комунальні послуги, проте не в загальних масштабах, адже суду необхідно чітко встановити: хто персонально заборгував і перед якою конкретною комунальною установою і яку точну суму заборговано.
Щодо заборгованої суми, то слід зазначити, що відповідно до Цивільного кодексу та Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” заборгованість по комунальних платежах нараховується за період не раніше ніж з 1 липня 2000 року. Тому втілення місцевою владою в життя вищезгаданої пропозиції комісії буде грубим порушенням Закону.