Питання приватизації міської друкарні піднімалося ще наприкінці минулого року. Тоді колишньому директору друкарні Розалії Лозинській вдалося знайти розуміння і підтримку депутатів і захистити свій колектив від неминучої зміни власника. Парадокс полягає в тому, що як таких підстав для необхідності продажу друкарні не було, оскільки жодної заборгованості ні з орендної плати (974 грн. в місяць), ні з усіх видів обов’язкових платежів, ані із зарплати у друкарні не було. Немає таких підстав і сьогодні, але, мабуть, на цей товар уже давно знайшовся покупець, адже не минуло й року, як питання приватизації Калуської друкарні знову поставлено на кін, і що головне, з ще більшою наполегливістю, аніж торік.
Що є причиною такого рішення влади? Одна з версій, яку розповсюджують навіть самі представники влади, гласить, що разом із істотним наповненням бюджету завдяки продажу з аукціону друкарні майбутній власник (серед можливих претендентів називають власника однієї калуської поліграфічної фірми) вирішить і питання конкуренції у поліграфічному бізнесі: вона просто зникне, адже поліграфічний бізнес опиниться в одних руках. За іншими чутками, друкарню мріє придбати бізнесмен з обласного центру, який пов’язаний родинними зв’язками з одним із калуських владних мужів. Ще за однією версією, продаж друкарні пов’язаний не з чим іншим, як з наближенням виборів президента: у декого буде можливість взяти це стратегічне підприємство під свій контроль. Важливо і те, що друкарня розташована в самому центрі міста, тож можна буде згодом отримати непогані бариші і за продаж цього величенького будиночка. А, можливо, все простіше: міський бюджет не встигає реалізовувати наполеонівські плани влади? І де гарантія, що скоро не „попросять” почекати вчителів і медиків на зарплату?
ДОВІДКА „ВІКОН”. Калуська друкарня займає приміщення будинку №4 на вул. Шевченка з 1945 року. Діє вона на підставі Статуту державного підприємства, яке має право юридичної особи, самостійний баланс, розрахунковий рахунок. Тут працює 13 чоловік. Друкарня випускає газетну, книжково-журнальну, акцидентно-бланкову та нумерну продукцію, методичні посібники, брошури, афіші. Договір оренди приміщення укладений з 14.09.2000 р. по 14.09.2005 р.
Про можливий продаж з аукціону друкарні її працівники дізналися тільки після сесії Калуської міської ради (!), а точніше, з публікації у „Дзвонах Підгір’я” оголошення Фонду комунального майна міста про конкурс з відбору суб’єктів оціночної діяльності, які будуть залучені до проведення незалежної оцінки об’єктів нерухомості. В оголошенні була вказана лише оцінка майна друкарні. Як вдалося дізнатися з офіційних джерел, на сесії розглядалося питання продажу не тільки майна, а й „цілісного майнового комплексу Калуської друкарні із збереженням наявних робочих місць”. Крім цього, у проекті рішення було сказано, що висувається воно на розгляд депутатів „згідно з позитивним висновком комісій”. Яких саме — у проекті вказано не було. Принаймні, в комісії з питань розвитку промисловості, підприємництва, екології, власності та землеустрою, яка є профільною у плані приватизації нерухомого майна, цього проекту рішення сесії взагалі не розглядали! Чому питання продажу Калуської друкарні „протягувалося” манівцями і чи є воно доцільним взагалі? У владних верхах міста вважають дане рішення звичайним і таким, що не потребує зайвої уваги.
— Ми подали пропозицію про приватизацію майна Калуської друкарні на розгляд сесії згідно з планом приватизації комунальної власності міста, — розповів голова Фонду комунального майна Іван Ткачик. — Справді, у рішенні сесії міської ради зазначається, що до продажу з аукціону пропонується цілісний майновий комплекс друкарні, яка згідно з розпорядженням обласної ради у 1998 році перейшла у комунальну власність міста. Оскільки друкарня є діючим підприємством, то умовою продажу є збереження профілю підприємства, а також наявних робочих місць терміном на 2 роки. Поки що в якості аукціонного лоту буде лише майно і саме підприємство, а приміщення наразі продажу не підлягає. Оголошувати аукціон ми будемо лише після того, як проведемо аудит виробничої та економічної діяльності колективу друкарні та експертну оцінку її майна. До речі, ще задовго до офіційного оголошення аукціону, друкарнею уже зацікавилися потенційні покупці, а це свідчить про те, що даний об’єкт можна буде продати за набагато вищою від початкової ціною.
Як сприйняли інформацію самі працівники друкарні? Без особливогго ентузіазму, але і без значного спротиву. Минулого року колишній директор Розалія Лозинська відвоювала своє підприємство, але невдовзі міський голова перервав з нею трудовий контракт, а відтак — колектив друкарні позбувся керівника. Цьогоріч „битви за друкарню” скоріше за все не буде, адже в усіх чутках зазвичай є доля правди. Тому працівники друкарні вже нині налаштовані на зміну власника їхнього підприємства, надіючись на його добропорядність, адже ніхто не застрахований від того, що по закінченні терміну збереження робочих місць сьогоднішній колектив не опиниться на вулиці або у черзі центру зайнятості…
Ватикан: коли час зупинився