Скажи мені, що ти п’єш…Мексика знаменита своєї текілою

У 90-х роках минулого століття маркетологи так розрекламували цей напій в усьому світі, що тепер він по популярності не уступає коньяку чи віскі. Тільки країни, де розвинута власна національна культура споживання алкоголю (Франція, Греція, Італія, Іспанія) ще абияк протистоять експансії цього напою.
Переглядів: 657

Ми звикли називати текілу кактусовою горілкою, але насправді її одержують шляхом перегонки соку блакитної агави. А вона, хоча по виду і схожа на кактус, насправді є рослиною сімейства лілейних. Так що красива назва “кактусова горілка” не відповідає дійсності. Вірніше називати цей напій агавовою горілкою.

За повір`ям, індіанці майя закушували прародительку текіли, пардон, черв`яком. Тому і зараз в експортних пляшках можна побачити заспиртованого черв`яка — “gusano”, гусеницю метелика, яка живе на агавових плантаціях. Вирощують нещасних gusano спеціально для того, щоб потім заточити їх у пляшку з текілою. Це, скоріше, рекламний трюк, покликаний справити враження на іноземців, ніж мексиканська традиція. До горлечка таких пляшок прив`язаний мішечок, наповнений буро-червоною сумішшю, що складається з розтертих у порошок gusano і солі (якуназивається черв`ячною сіллю), і нею треба зализувати ковток текіли.

Але така текіла, звичайно ж, на любителя. Дійсний текільєро спокійно обходиться без цієї екстремальної закуски і п`є текілу за принципом “Lіck - Shoot - Bіte”, що значить “лизни - випий - кусни”. Злизнути потрібно з тильної сторони руки сіль, а після ковтка текіли вкусити лимон. Кажуть, що виходить дуже навіть смачно.