Село і люди. Відомо-невідомий Калуський район

Коли дізналася про заплановану презентацію Калуського району для журналістів обласних та всеукраїнських ЗМІ, то мимоволі подумала: що ж будуть показувати? Великі сільгосппідприємства канули в Лету; на території району немає великих промислових підприємств; та й більш-менш солідний бізнес, як прийнято вважати, сконцентровано у місті…
Переглядів: 1052

Проте своєрідна екскурсія, проведена особисто головою Калуської райдержадміністрації Василем Дзундзою та його першим заступником Марією Денисовою, розвіяло такий песимізм і змусило по-новому побачити такий відомо-невідомий район.

У костюмах Коника буде ходити… спецкор УТ-1
Як з’ясувалося, те, що наш район більше ніж на 90% дотаційний, ніяк не позначається на розвитку приватного підприємництва. Представники малого і середнього бізнесу щороку збільшують відрахування у бюджет, та найголовніше — забезпечують своїх односельчан добре оплачуваною роботою. В цьому журналісти провідних ЗМІ області та України, які заповнили великий „Ікарус”, змогли переконатися, побувавши лише у двох підприємців — Лесі Дубровної з Голиня та Ігоря Коника з Тужилова. Цих двоє молодих людей забезпечили роботою понад 40 людей! А у їхні трикотажні вироби та чоловічі костюми нині можуть одягнутися і найвибагливіші модники.
За словами Наталі Дубровної, вона сама знає, що таке сидіти за швейною машиною, адже кілька років відпрацювала у Чехії. Повернувшись у рідне село, разом з сестрою Лесею не тільки вибудували чудовий будинок, але й запустили трикотажне виробництво. Речі, що продаються у невеличкій крамниці, не поставлені на потік. Тому придбавши шикарний костюм чи модельну спідничку, ви можете бути впевнені: така річ буде тільки у вас!
А чоловічі костюми Ігоря Коника і взагалі представляти не треба: усі калушани скуповуються тільки в Тужилові! Навіть придбавши костюм на ринку під маркою нібито Вороніна чи іншого кутюр’є, ви не застраховані від того, що це не будуть костюми… від Коника. Вже кілька років Ігор тісно співпрацює  гуртовнями Одеси та Києва, адже щодня його працівники шиють понад 100 костюмів.
Саме костюм тужилівчанина нині носить найвищий чоловік України — Леонід Стадник, ріст якого 2 м 53 см. Скоро у костюмі Ігоря буде і спецкор державного телебачення — УТ-1 Ярослав Гретчух, який спеціально їхав у Тужилів на примірку!
Ігор — єдиний підприємець району, який самостійно утримує цілу футбольну команду Тужилова, яка цьогоріч у групі А утримує лідерство в чемпіонаті футболу. А коштує така любов до спорту не дешево — близько 200 тис. грн. на рік.
У планах — будівництво цілої фабрики у с.Голинь, де працюватиме 200 чоловік. Саме завдяки підприємцям безробіття у районі помітно знижується: якщо за результатами минулого року воно становило 5,9%, то цьогоріч цей показник зменшився на 0,9%.

Дайте… мільйон!
Саме такої суми, за словами спеціалістів ВАТ „Калуський бровар”, вистачило б підприємству, аби піднятися на ноги. Бо, незважаючи на відмінну якість цього пінного напою калуського розливу, у цех підприємства наважилися зайти тільки найсміливіші з журналістів: старе обладнання не сприяє затишку та комфорту. Проте дегустація чи не найстарішого пива України (!) справила воістину незабутнє враження не тільки на чоловічу, але й жіночу половину журналістського „десанту”.
Кілька років поспіль колись славному підприємству не щастить: ліквідатор підприємства прагне знайти інвестора, але, крім збитків, такі пошуки наразі нічого не приносять. Кажуть, що і останній з інвесторів взяв великий кредит і досі за нього розплачуються… самі калушани. Проте минулого року калуські пивовари збільшили виробництво пива порівняно з 2002 роком  на 78%.
За словами голови РДА Василя Дзундзи, 14 липня повинен відбутися аукціон з продажу ВАТ „Калуський бровар”. Є надія, що він таки відбудеться і відбудеться успішно. Вже є нібито і солідний інвестор з Естонії. Дай, Боже, здійснитися мріям калуських броварів, адже на підприємстві залишилися справжні патріоти, яких не відлякали ні перебої з виплати невеликої зарплати, ні проблеми ВАТ. Вони вірять: на найстаріше і найсмачніше пиво України ще чекає тріумф. Потрібен всього мільйон…

Вікно в Європу з… Мостища
прорубали працівники ТзОВ „Євро-Вікно”. Вже три роки металопластикові вікна, що виробляються тут, гідно конкурують з аналогічними виробами іноземних фірм. Адже і ціна поміркована — від 40 до 80$ за квадратний метр. Якість гарантують профілі провідних фірм „Саламандер” і „Брюнгер”. Підприємство гарантує якість своїх виробів: високе енергозбереження та екологічність, адже такі вікна ставлять навіть в інсулінових центрах.
Довідка „Вікон”. Станом на 1 квітня в секторі малого підприємництва району налічувалося 930 приватних підприємців та 153 діючих малих підприємств. Ефективність їх діяльності засвідчує зростання надходжень до бюджету: за І квартал надходження склали 47% загальних надходжень до районного бюджету.

У наступному номері читайте:
Медицина району — гордість і проблеми
Старий Угринів: невідома історія
Ціна хліба буде… зменшуватися