Життя на Землі — це диво, дароване невідомо як і ким. Віруючі у небесного творця знаходять своє високе пояснення цьому. Розум людський то блаженствує в любові, то бунтує від недосконалості, то дрімає серед матеріальних дрібниць.
Крутиться кулька у безмежному просторі, наче в дивному таємничому вальсі. І серед різнобарвних плям на цій кульці є й ми — українці. Але у своїй мальовничій і самостійній хаті українець — чужинець і жебрак. І винні в цьому ми самі, бо людське життя надто коротке для рабського танцю під чужі балалайки і бубни.
Чому державна українська мова витіснена російською та суржиком? Чому свята віра Київської Русі перетворена в фарс сусідньої Москви? Чому заробітчанин-українець наймитує по всьому світу, а чиновники жирують, бо корупція стала нормою?
Нас втішають ростом злиденної економіки, ніби у часи з’їздів червоної чуми —комуни, яка не соромилась експериментувати над нами майже 70 років, відкинувши нас, українців, від світу на сотню років у розвитку. Їм мало репресій, терору, голодомору і Чорнобиля. Вони хочуть занапастити і поневолити нашу українську душу.
Складається враження, що тепер ніхто нічим не керує і ні за що не відповідає. Якби, приміром, Жак Ширак заявив на всю Францію: ”Маємо те, що маємо”, то сів би у в’язницю. А у нас уже 13 років керують, наче з похмілля після „Біловежської Пущі”. Чому?
Мабуть тому, що зараз нас готують до неминучості майбутніх виборів того президента, який підійде теперішній владі і більшості у парламенті. Але демократія — це не вседозволеність. Демократія — це коли чесно працююча людина живе пристойно, а у в’язниці сидять злочинці. У нашій в’язниці, а не у американській.
Українці! Не даймо себе знову ошукати. Якщо наша могутня нація буде пасивно за цим спостерігати, то вона зникне.
Вавилонський хаос ми вже переживаємо, але гряде потоп. Байдужість нас потопить…
Довідка. Петро Гаврилович Савчин понад 45 років прожив у Калуші. Інвалід війни, воював у радянській армії. В’язень мордовських таборів. Автор численних церковних образів, 8 з яких прикрашають православну церкву Київського патріархату у Донецьку. Відомий художник-примітивіст.
З останнього інтерв’ю Петра Савчина газеті „Вікна” (листопад 2002 року):
„Маємо Братство УПА, різні політичні партії, але ніхто нічого не робить! Чому наші люди такі байдужі? Чому не розуміють, що Україна хоч вже без милиць, ще потребує нашої підтримки, захисту. А наші предки за нашу Україну життя віддавали!..”
Порушення довіри
