Нагадаю, що невиплата зарплати у КП „Ритуал” до останнього дня існування цього підприємства зберігала хронічний характер. В останні роки у „Ритуалі” з неймовірною швидкістю змінювалися керівники, проте жоден новий начальник так і не вирішив питання зменшення заборгованості із зарплати працівників підприємства. Невиплата чесно зароблених людьми грошей тут стала… ритуальною.
31 березня цього року рішенням сесії Калуської міської ради комунальне підприємство „Ритуал” було ліквідовано, а всі його основні засоби — переведено на баланс КП „Екосервіс”. Практично, колишнє окреме комунальне підприємство стало підрозділом іншого, а люди, які працювали у „Ритуалі”, розпочали роботу на своїх колишніх посадах, але вже „з нуля”, тобто зарплату їм нараховують як новим працівникам „Екосервісу”.
Проте „ритуалівці” продовжують надіятися на повернення заборгованої їм у „Ритуалі” заробітної плати, яка становить у окремих працівників до 3500 грн. Уявіть собі, як можна нехтувати людською працею, якщо середній заробіток у них не набагато перевищував мінімальну ставку у 205 грн. Найцікавішим у цій ситуації є те, що призначена рішенням сесії міськради ліквідаційна комісія так і не почала працювати над ліквідацією КП „Ритуал”, оскільки її голова відмовився бути… головою. З тих пір пройшло уже більше трьох місяців, а віз і нині там.
Люди спробували знайти правду у кабінеті міського голови, який при зустрічі із „ритуалівцями” був щиро здивований відсутністю роботи ліквідаційної комісії і пообіцяв скаржникам уже наступного дня „розібратися” з ким треба, а частину зарплати виплатити у травні. Минув і останній місяць весни, але обіцянки Романа Сушка „гріють” людей і понині.
Працівники КП „Ритуал” спробували звернутися за допомогою у судові інстанції, але колишній бухгалтер підприємства, маючи „на руках” печатку поки що неліквідованого до кінця підприємства, навідріз відмовилася надавати довідки про заборговану зарплату. До того ж, у телефонній розмові з „Вікнами” вона назвала суму загальної заборгованості… комерційною таємницею.
Окремі „ритуалівці” звернулися до міського голови уже з письмовою заявою, у якій вони знову нагадали Романові Сушку про свої митарства. Тепер вони з нетерпінням очікують письмової відповіді від міського голови, яка надійде, їм скоріше за все, не раніше кінцевого терміну, встановленого Законом України „Про звернення громадян”, — через місяць. У своїй заяві вони вимагають, зокрема, щоб міський голова посприяв у наданні їм документів, необхідних для звернення у суд з приводу захисту своїх інтересів. Адже самотужки колишнім працівникам КП „Ритуал” і досі не вдалося „вибити” ні довідок про заборговану заробітну плату, ні копій наказів про прийом та звільнення з роботи, ні розрахункового рахунку підприємства, яке відповідає за виплату зарплати „ритуалівців”.
Не виконав свою обіцянку і заступник міського голови Іван Дембич, який запевняв „Вікна”, що питання погашення заборгованості перед працівниками КП „Ритуал” розглядатиметься на червневій сесії міської ради. Але до порядку денного сесії це важливе питання навіть не було включено. Напевно, не буде воно підняте і на липневій сесії міської ради, бо перейматися проблемами кількох обдурених працівників „Ритуалу” на фоні грандіозних планів з реконструкції міста, хворобливого стану комунальних служб і будівництва дороги „в нікуди”, що йде від „Мінералу” до старого цвинтаря, владним мужам зовсім не хочеться. А ще більше їм не хочеться повертати борги вже неіснуючого підприємства.
Схоже, що ця справа рано чи пізно, але таки розглядатиметься у суді, який, безперечно, винесе вирок на користь заявників, адже порушення усіх можливих норм трудового законодавства видно і неозброєним оком. Але коли люди отримають свої чесно зароблені гроші — невідомо, адже практика показує, що у Калуші на виконання подібних судових рішень люди чекають роками. Яскравим цьому прикладом може бути історія повернення заборгованих грошей Василю Мазуру, який працював у КП „Ритуал” робітником по захороненню.
Хто не обізнаний з цією професією, той і не здогадується, наскільки важкою є праця „могилокопачів”, яким в будь-яку пору року і в будь-яку погоду доводиться копати ями на цвинтарі. Для деяких робітників такого профілю ця робота закінчується майже трагічно. Працюючи взимку по коліна у воді, Василь Мазур простудив собі ноги, а ще через деякий час відчув і ускладнення: на хребті утворилася грижа. На лікування і медикаменти потрібні були досить великі кошти, яких у нього тоді не було, адже працівники КП „Ритуал” у 2002 році не тільки не отримували зарплату вчасно, але й не бачили грошей взагалі.
Намагаючись „вибити” у начальства хоча б частину зарплати, Василь Мазур звернувся із заявою у суд, адже станом на 1 січня 2002 року його заборгованість сягнула 3153 грн. 87 коп. 26 березня Калуський міський суд виніс рішення про стягнення з КП „Ритуал” на користь заявника заборгованої зарплати, компенсацій за несвоєчасну виплату грошей, надання юридичних послуг та нанесення моральної шкоди на загальну суму 4134 грн. 49 коп. Але виконавчий лист пролежав „під сукном” більше півроку. Тоді Василь Мазур звернувся зі скаргами спочатку до начальника відділу юстиції Івано-Франківської області, а згодом і до Міністерства юстиції України. Але жодна його скарга позитивного результату не принесла. Обмежуючи себе у тяжкій фізичній праці, у листопаді 2002 року Василь вирішив розрахуватися із „Ритуалу”. Періодично звертаючись із заявами до керівництва підприємства і до міського голови, за півтора року йому вдалося отримати по частково лише трохи більше половини суми заборгованих грошей.
Останню заяву на ім’я Романа Сушка Василь Мазур відніс 12 липня. Міський голова закріпив заяву резолюцією про виплату залишку заборгованості до кінця липня. Але кому надійде ця резолюція до виконання і чи буде обіцяний термін насправді кінцевим — наразі невідомо, адже подібних запевнень у вирішенні грошових проблем Василя Мазура налічується уже більше десятка.
Схоже, що така ж доля чекатиме й інших колишніх працівників КП „Ритуал”, яких влада прирекла до ходіння по муках.
Сакральний момент випікання пасок
